Хоча День боротьби з тютюновою залежністю позаду, багатьом ця згубна звичка допікає щодня, тож розкажу історію з життя. Мій колега Валентин у свої 45 усе такий само заводний, веселий, товариський. А ще - моторний і жвавий. Був...

Ні-ні, Валько, слава Богу, живий, але ноги, ніженьки - ті, які годують нашого брата-журналіста, як і вовка-сіромаху, - цієї весни перестали його слухатися. Спочатку просто боліли, потім стали холонути, німіти, а коли він не зміг власноніжно дістатися редакції, ми припинили зважати на його "усе от-от минеться" і силоміць завезли до лікарні.

Часу на діагноз медикам знадобилося небагато, особливо після інформації про дві щоденно викурювані Валентином пачки цигарок. Саме тютюн стриножив нашого Валю-мотора, спричинивши закупорювання дрібних вен. "Ще трохи - і почалася б гангрена", - "порадував" лікар. - А чоловічий будильник зупинився б на "о пів на шосту". Назавжди...

Та, тьху-тьху, через місяць Валькові ноги таки ожили. Дорогою ціною - що грошей вгачено, що нервів вимотано, що сліз виплакано... Та й ліки допомогли, і - відмова від звички коптити небо. Для курця із 30-річним стажем це було непросто. Але вибір мав невеликий: або цигарку геть, або - слідами своїх сусідів по відділенню. Тих, хто вчасно не перестав диміти. День-у-день із Валентином поклали чолов'ягу - вже втретє. Вперше йому відрізали ступню, потім - гомілку. Цього разу довелося різонути по власне тулуб. Далі - смерть.

Саме тютюн відібрав спочатку ногу, а потім і життя відомого радянського воротаря Лева Яшина та популярного актора Павла Луспєкаєва. Митника Верещагіна у фільмі "Біле сонце пустелі" Луспєкаєв грав уже на протезі. Другу ногу повезли різати відразу після зйомок. Та це не врятувало його.

Про такі факти з життя знаменитостей мало хто знає. Але ще менше відомий факт щодо простих людей, яких тільки в Україні від хвороб, спричинених курінням, помирає понад 100 тисяч щороку! Два роки - і немає на карті Мелітополя. Ще два - і обезлюдніла Біла Церква (Див. діаграму).

За перші 10-15 років незалежності виробництво цигарок в Україні подвоїлось. Збільшилась у нас і кількість курців, зокрема серед жінок. Якщо на початку 1990-х смалило лише 5% прекрасних дам, через 15 років таких нараховувалося вже 20%. Врешті-решт, на початку - в середині 2000-х років Україна опинилася серед світових лідерів зі споживання цигарок на душу населення.

НЕ ОСОБИСТА СПРАВА

Іншими словами, залежність українців від тютюну набула характеру епідемії. Держава мала б вжити негайних заходів для порятунку своїх громадян, натомість чиновники тривалий час не лише ігнорували цей факт, а й сприяли поширенню пошесті. Чи варто, наприклад, дивуватися такому росту продуктивності тютюнових виробництв, якщо акцизи на цигарки упродовж п'ятирічки росли щорічно на... одну копійку. За цінами цигарки стали дешевшими за пончик! Додайте до цього тютюнову рекламну вседозволеність - і вам стане зрозумілою справжня причина захоплення у димові тенета майже половини дорослого населення величезної країни.

Курці - не лише винуватці своїх нещасть. Вони перш за все - жертви. Жертви агресивної політики транснаціональних тютюнових компаній і - байдужості, а то й продажності вітчизняних політиків.

А між тим, у разі проведення послідовної й грамотної державної політики контролю за тютюном, зменшити поширеність куріння цілком реально. Про це свідчить досвід інших держав (Див. діаграму).

Ці сухі цифри означають, що десятки мільйонів американців, канадців, японців зберегли своє здоров'я і розминулися із передчасною й болючою смертю, а держави - уникли мільярдних збитків. Яким чином вдалося досягти таких результатів? Ось шість порад Всесвітньої організації охорони здоров'я тим країнам, де політики реально прагнуть урятувати своїх виборців від тютюнової епідемії:

1) моніторити споживання тютюну та заходів протидії (щоб розуміти ситуацію та бачити, що відповідно до неї треба робити);

2) захистити людей від чужого диму;

3) допомогти тим, хто хоче кинути курити;

4) попередити про шкоду від куріння;

5) заборонити рекламу, стимулювання продажів та спонсорства тютюнових виробів; 6) збільшити податки на тютюнові вироби.

У ХМАРІ ДИМУ

Реальні кроки до реалізації цієї стратегії Україна почала робити 2005 року, коли групою ентузіастів, зокрема, тодішнім міністром охорони здоров'я Миколою Поліщуком, був "пробитий" через парламент (тютюнові лобісти двічі провалювали ухвалення) закон про попередження та зменшення споживання тютюнових виробів. Результатом стала поява на пачках цигарок пояснень, якої саме шкоди здоров'ю завдає тютюн, та введення перших обмежень на куріння у громадських місцях. Наступного успіху було досягнуто, коли уряд зрозумів, що збільшення акцизів - не тільки ефективний метод зниження рівня споживання тютюну, а й чудовий спосіб наповнення бюджету. І те, що політика збільшення акцизів залишилася незмінною і з приходом у коридори Кабміну нової команди, ще раз підтверджує ефективність пункту N6 ВОЗівської стратегії.

На початку цього року набули чинності зміни до Закону України про рекламу, якими, зокрема, вона заборонена в усіх друкованих ЗМІ, крім спеціалізованих видань. Саме завдяки системним змінам у державній антитютюновій політиці, переконаний керівник відділу контролю за тютюном Інституту стратегічних досліджень Костянтин Красовський, кількість дорослих курців таки зменшилася.

КОЛИ ВДИХНЕМО НА ПОВНІ ГРУДИ?

Та подальше зменшення рівня паління вимагатиме набагато більших зусиль. Адже серед тих, хто не зміг відмовитися від отрути, залишилися переважно люди із високим рівнем залежності. Та й "доброзичливці" не дрімають. Чого тільки варті поправки до закону, яким регулювалося споживання пива. У цей - ніяким начебто боком не причетний до тютюну - закон примудрилися протягнути норми, що відкладають на доволі тривалий термін обов'язкове нанесення на пачки цигарок зображення, які наочно показують наслідки вживання вмісту цих пачок. А все тому, що держава досі не має чіткої стратегії подолання тютюнової епідемії.

Наявні досягнення - це швидше результат скоординованих дій громадськості, ніж державних мужів. Дірок на антитютюновому фронті предостатньо. Усе ще палять у тамбурах поїздів, які курсують в інші країни. Усе ще в кафе та ресторанах тютюнові хмари не ізольовано від тих, хто хоче дихати чистим повітрям. А про суму, яку планується виділити з державного бюджету на протидію нікотиновому змію, і говорити смішно. Це при тому, що за рахунок тютюнових акцизів бюджет почав отримувати понад 10 млрд грн щороку.

Чекає суспільство і на повну заборону реклами, зокрема, просування тютюнової продукції, а також спонсорство тютюновими й алкогольними компаніями масових заходів з метою реклами своєї продукції. Приклад того, як тютюнові магнати (до речі, майже 100% цигарок виробляються транснаціональними корпораціями, поповнюючи кишені закордонних товстосумів) застосовують це для просування своїх виробів - гастролі однієї з популярних молодіжних груп. "Перепусткою" на концерти цих продажних музикантів були дві пачки цигарок певного виробника. І не важливо, чи виповнилося вже 18 років бажаючим послухати музику - охоронці без отруйного зілля в руках слухачів не впускали.

У країнах, де всі форми реклами тютюну заборонені (Франція, Нова Зеландія, Норвегія та інші), кількість курців значно зменшилася.

Проведені опитування свідчать, що переважна більшість громадян України також підтримує заборону тютюнової реклами. Повна заборона необхідна для зменшення темпів "підсаджування" української молоді на "легальні" наркотики, зокрема - тютюн. У Великобританії закон про повну заборону вводили трьома етапами.

Потужне антитютюнове лобі, розуміння й підтримка перших осіб держави у справі подолання тютюнової епідемії потрібні й Україні. Тільки тоді, коли це стане справою ДЕРЖАВНОЮ, ми справді вирвемося із тютюнового зашморгу та поставимо надійний заслін на шляху отрути, яка вбиває нашу націю.

http://www.ukurier.gov.ua/index.php?articl=1&id=12454