Минуло 50 років з того часу, як цікавий до всього хлопчина підняв на пасовищі снаряд. А через два тижні тримав у руці папірець з прижиттєвим вироком — інвалід. На людях обрубану кисть ховав. А як ніхто не бачив, вчився однією рукою копати, косити, шити, майструвати все по господарці. Збоку здавалося, що все у нього виходить гладко. Але ж таки вийшло!
Михайло Якович вручну заготовляє сіно для двох корів, мурує, штукатурить, проводить каналізацію, сам одягається, зашиває одяг, навіть сам нігті підстригає. А ще з купи залізяччя склав два мотоцикли та «Запорожця», власноруч обладнав точильний і стругальний верстати, виготовляє ювелірної роботи шкіряні та металеві пояси, ходить на полювання. Коли починає щось робити — надто вимогливий до себе, прагне майстерності у найменших дрібницях. На запитання, як йому це все під силу, відповідь у нього одна: «Все можна, якщо хочеш».
А ще Михайло Якович захотів стати щасливим у сімейному житті. І це теж вдалося! Дочки до слова «батько» завжди додають «дорогий». А дружина Галина дивиться на нього, як на ангела —
і в цьому найбільша життєва майстерність...