На богословській секції доповідачами були Кир Гліб (Лончина), Апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Великобританії (Лондон), п. Михайло Петрович з кафедри богослов’я УКУ, диякон Василь Рудейко, кафедрa богослов’я УКУ, о. Петро Ґаладза, Інститут східнохристиянських студій ім. Митрополита Андрея Шептицького (Оттава), п. Юрій Табак, незалежний дослідник з Москви, п. Юрій Підлісний, Інститут родини та подружнього життя УКУ, о. Андрій Олійник, кафедра богослов’я УКУ, о. Євген Станішевський, кафедра богослов’я УКУ та диякон Олег Кіндій, кафедра богослов’я УКУ.
Так, Преосвящений владика Кир Гліб (Лончина), Апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Великобританії (Лондон), у доповіді «Розуміння Літургії згідно з Другим Ватиканським Собором» розповів про конституцію «Sacrosanctum Concilium». Головними пріоритетами у цьому документі, на його думку, це розгляд питань, щодо мови на Богослуженні, співслужіння, Причастя, реформа Часослова, Служебника і Требника. «Соборовий декрет «Sacrosanctum Concilium» пригадує нам Таїнство Христа, що втілюється у природі Церкви»,- сказав він. Розповідаючи про основні частини цього соборового декрету, він зазначив, що через Таїнства здійснюється спасення людського роду, адже через них обертається все літургійне життя». «Дільність Церкви не вичерпується лише Літургією, але вона є вершиною, до якої прямують діяння Церкви», - додав він.
Про Євхаристію у вченні Другого Ватиканського Собору та УГКЦ розповів п. Михайло Петрович. За його словами, конституція про Святу Літургію, вказує на нові перспективи богословського бачення. «Євхаристійна жертва підкреслює суттєвий зв’язок із хресною жертвою. Христос встановив Євхаристійну жертву, щоб увічнити її на всі віки, аж поки Він прийде»,- каже він. Він також зауважив те, що у конституції наголошується на відновленні дієвості спільноти вірних, щоб «вони були не сторонніми глядачами, а отримали наставництво слова Божого, вчилися жертвувати самих себе».
У доповіді «Конституція про святу літургію – 50-ліття невідчитаного тексту» диякон Василь Рудейко, сказав про те, що Собор таким чином постановляє обов’язковість літургійної науки в семінаріях і богословських навчальних закладах, адже «осмислення Літургії є ціллю усіх богословських предметів», – зауважив він.
«Я шокований ізраїльською політикою стосовно палестинців та обурений підходом деяких єврейських організацій щодо історії українців під час Другої світової війни. І мене дивує те, що подекуди продовжують співати богослужбові тексти, які є антиєвангельським», - сказав о. Петро Ґаладза на початку своєї доповіді. За його словами, деякі антиюдейські фрази у літургійних текстах ніякого благовістування юдеям чи кому-небудь іншому не приносять.
Незалежний дослідник з Москви, п. Юрій Табак, розповів про основні аспекти сучасного юдейсько-християнського діалогу і наголосив, що для будь-якої віри головною базовою основою є Святе Передання. На його думку вся пророча традиція є насліддям юдеїв.
Післяобідня робота секції розпочалася з виступу доктора пасторального богослов’я, викладача кафедри богослов’я УКУ о. Андрія Олійника (ЧНІ). Його доповідь була присвячена трьом площинам пасторального богослов’я, які розширив Другий Ватиканський Собор. По-перше, це зміна ставлення до світу, відкритість на діалог з сучасним суспільством. Церква почала бачити хороші аспекти розвитку світу, науково-технічного прогресу, світ побачив, що Церква не є його ворогом. Це відкрило багато можливостей для нової євангелізації світу. По-друге, Собор змінив концепцію пасторального богослов’я Церкви. Дособорове душпастирство зводилося до діяльності парафіяльного священика, натомість тепер миряни стали більше задіяні у пасторальному житті Церкви. Третьою площиною стала пасторально-богословська рефлексія, суттю якої після Собору стає життєвий досвід людини. Душпастирство не може відбуватися за якоюсь схемою, його основою має бути поєднання Божого Об’явлення з конкретною ситуацією, в якій живе людина.
Доповідь «Роль і місія мирян у документах Другого Ватиканського Собору» представив Юрій Підлісний – доктор філософії, старший викладач кафедри філософії УКУ, директор Інституту родини та подружнього життя УКУ, голова постійної комісії з питань освіти і науки Львівської Обласної Ради. Основною місією мирян згідно вчення Собору є змінювати світ, оновлювати дочасні речі, а це 
можливо лише якщо євангельські Блаженства сприймати в першу чергу крізь своє власне життя. Догматична Конституція про Церкву «Lumen Gentium» робить чіткий акцент на тому, що миряни мають дбати про поширення Царства Божого та бути поміччю ієрархії. Декрет «Apostolicam actuositatem» окреслює сферу апостоляту мирян: парафія, сім’я, суспільство. Без апостоляту мирянина служіння священика є неповним. Для ефективності цього апостоляту необхідна інституалізація мирянської діяльності, а також відповідна формація мирян, яка починається ще в родині, продовжується на реколекціях, конференціях тощо.
Про важливість Святого Письма та Його правильних перекладів для Церкви розповів ліценціат з біблійних наук, викладач кафедри богослов’я УКУ о. Євген Станішевський. Його доповідь була присвячена історичному екскурсу про появи перекладів Святого Письма народними мовами, їх переваги, недоліки та реакції Церкви від Тридентійського до Другого Ватиканського Собору. Останній офіційно дозволив перекладати Писання національними мовами, тим самим чітко підкресливши необхідність приватного читання Святого Письма мирянами. Катехеза не може бути відірваною від Писання, а проповідництво без Слова Божого є лише мистецтвом ораторства.
Завершив робочий день секції диякон Олег Кіндій, доктор патристичного богослов’я, заступник завідувача кафедри богослов’я УКУ. У доповіді «Есхатологічна зустріч людського прогресу і Царства Божого у “Gaudium et Spes”, 39» отець-диякон нагадав слухачам, що, згідно Євангелія, ті, хто повірили, вже мають життя вічне і живуть у Царстві Божому, хоча ще не в повноті. Сьогодні християнізація держави починається з кожного з нас особисто, з наших сімей, середовищ. А створити ідеальне суспільство на землі не можливо. Воно настане лише після другого приходу Христа.