Власне, вже з першої хвилини, коли він з'явився на балконі, було видно, що це єзуїт.
По-перше, вбраний без жодних лишніх оздоб, навіть без стули, яку заклав тільки на благословення Urbi et Orbi.
По-друге, привітав людей словами: «Добрий вечір» - це був вираз того, що Папа вітається з кожною людиною, не тільки з католиками чи християнами. Оскільки на площі св. Петра в цей вечір були присутні туристи з різних кінців світу і відповідно різних віросповідань.
По-третє, перед благословенням Urbi et Orbi Папа Франциск запевнив, що вділяє його всім людям доброї волі, отже не тільки католикам. Ці риси характеризують духовність Згромадження Ісусового: для основної цілі - поширення Євангелія - насамперед треба прислухатись і старатись зрозуміти, що говорить світ. Показати світу людське обличчя християнської Доброї Новини.
По-четверте, благословення він промовив, а не заспівав. Треба напевно звикати до думки, що Папа буде не співаючий, що теж у великій мірі пов’язане з єзуїтською формацією.
Папа Франциск поєднує всесвітнє і локальне. Чи те, що єзуїт став Папою - це кінець світу? На мою думку, це революція, подібна до тієї, яку зробив Бенедикт XVI, складаючи повноваження, хоча кінця світу я б не сподівався, помимо пророцтв Малахії. Навіть більше, в цьому контексті згадуються слова благословенного Йоана Павла II, записані в екуменічній енцикліці Ut unum sint 1995 року, в якій Папа написав: «Я переконаний, що у сфері [єдності всіх християн] - особлива відповідальність, яка полягає перш за все в дотриманні екуменічних спрямувань більшості християнських спільнот і в прислуханні до скерованого до мене прохання, щоб я знайшов таку форму виконання уряду, яка, не відкидаючи найважливіших елементів цієї місії, була відкрита на нові ситуації».