На шляху до Сібіу

На шляху до Сібіу

08.08.2007

4 – 9 вересня 2007 року у румунському місті Сібіу відбудеться III Європейська екуменічна асамблея. Вперше на Європейську екуменічну асамблею християни з усієї Європи зібрались разом у місті Базилея (Basel) у травні 1989 року. Жінки та чоловіки, молоді та старші, католики, православні та протестанти, понад 700 делегатів зібрались, щоб почути роздуми на тему Миру та справедливості (Peace and Justice), що було темою асамблеї. Приязна атмосфера, у якій відбувались зустрічі, була переповнені солідарністю, взаєморозумінням, довірою, християнською надією та відповідальністю. Відчувався Дух об'єднаної Європи, Східна частина якої щойно намагалась знайти нові сили після визволення з під тоталітарного комуністичного впливу.

Після такої важливої для християнства події, на початку 1995 року Рада Європейських Єпископських Конференцій (ССЕЕ) та Рада Церков Європи (СЕС) розпочали підготовку до ІІ Європейської екуменічної асамблеї, запланованої на червень 1997 року.

Темою асамблеї обрано: Примирення: Дар Господа і джерело Нового Життя (Reconciliation: Gift of God and Source of New Life). Місцем зустрічі було обрано мальовниче місто в Австрії – Граз (Graz), куди прибули делегації з понад 124 Церков з Ради Європи (CEC) та близько 10 000 християн з усіх куточків Європи. Ключовим словом ІІ Європейської екуменічної асамблеї було «діалог». Зустрічі, дискусії та спільна молитва свідчили про єдність у різноманітності християнства. Це була можливість отримати новий досвід, зустріти нових друзів та усвідомити, що християнство – це різноманітність думок та шляхів до єдиного Господа.

Учасники асамблеї заклали свого роду фундамент для майбутньої Екуменічної карти (Charta Oecumenica), яку підписали у Страсбурзі (22 квітня 2001 р.) представники Європейських Церков та яка залишається одним з головних документів на сьогоднішній день у Європі.

З огляду на те, що один з пунктів Charta Oecumenica пропонує розвивати та продовжувати практику Європейських екуменічних асамблей представники Ради Європейських Єпископських Конференцій (ССЕЕ) та Ради Церков Європи (СЕС) вирішили розпочати процес приготування ІІІ Європейської екуменічної асамблеї, яку запланували у м. Сібію, Румунія (www.eea3.org). У рамках приготування організатори запланували декілька тематичних зустрічей, метою яких було підготувати основні напрямки для майбутньої асамблеї.

Перша підготовча зустріч відбулась у Римі (24-27 січня 2006 р.), на якій близько 150 делегатів Європейських Церков визначили головну тему майбутньої зустрічі у Сібію: Світло Христове просвічує усіх. Надія на оновлення та єдність у Європі (The light of Christ shines upon all. Hope for renewal and unity in Europe).

Друга подібна зустріч відбулась у м. Віттенберзі, Німеччина (15-18 лютого 2007 р.), на якій делегати намагались вже конкретніше підійти до розгляду запропонованої тематики майбутньої асамблеї. Мова зокрема йшла про бачення сьогоднішньої Європи очима Церков у Європі. Представники Церков переконували, що незважаючи на потенціал християнства у Східноєвропейських країнах, Європа все ще знаходиться у певному стані духовної та ідеологічної кризи. Звичайно, у різних європейських країнах сформовані різні умови життя та культури, однак вони все ще далекі від того, щоб дати відповідь на важливі запитання кожного європейського християнина: На чому має полягати сьогоднішнє об'єднання Європи та світу? Як вести діалог, зберігаючи при цьому власну ідентичність? Чи Європа випадково не стає моральною та релігійною пустинею? Наскільки світськість континенту може бути шансом до віднови християнства, або загрозою? Як поділене християнство може свідчити про себе у Європі? Вирішено, що Церкви можуть та повинні сказати своє авторитетне слово у цих справах і визначити при цьому, що вони можуть та повинні вчинити у конкретних випадках.

Третя підготовча зустріч відбулась у Москві (20-21 березня 2007 р.), де присутніми були делегати практично з усіх країн Східної Європи та СНД. Під час зустрічі акцент більше ставився на ролі православ'я у Європі та на особливій потребі об'єднання Церков перед лицем моральних та антирелігійних проблем.

Метою усіх цих зустрічей було якнайкраще приготувати ІІІ Європейську екуменічну асамблею у Сібію, на яку прибудуть близько 3 000 делегатів, представників Церков, єпископів та екуменічних організацій. До того ж слід додати, що вище згадані підготовчі зустрічі, окрім головної теми асамблеї, допомогли розробити три додаткових блоки чи підтеми, які в особливий спосіб звертають увагу на сьогоднішні проблеми у християнстві.

Так, відповідно до представленої робочої програми, перший (екуменічний) блок запропонував православний митрополит Геннадій: Світло Христове та Церкви, де особлива увагу буде приділятись єдності, духовності та свідоцтву (Unity, Spirituality, Witness).

Другий блок (європейський) запропонував генеральний секретар Церковної комісії у справах міграції (ССМЕ) п. Доріс Пешке: Світло Христове та Європа, де особливу увагу буде приділятись Європі, релігіям та міграції (Europe, Religions, Migrations).

Третій блок (відношення між Європою та світом) запропонувала конгрегація єпископів Німеччини: Світло Христове та світ, де особливу увагу цього блоку буде приділятись сотворінню, справедливості та миру (Creation, Justice, Peace). На закінчення асамблеї планується підписання спільної декларації щодо сучасних тенденцій та напрямків міжцерковного діалогу.

Українська Греко-Католицька Церква також делегує своїх представників, які на чолі з Головою та Батьком Церкви Блаженнішим Любомиром, будуть свідчити про своє розуміння Східного (Візантійсько-українського) богослов'я та давати приклад своєї екуменічної, відкритої на діалог праці для майбутньої єдності християнської Церкви.

Українська Греко-Католицька Церква – це живий приклад перебування у сопричасті з Єпископом Риму, зберігаючи при цьому свою православну ідентичність та багатий обряд Східного християнства. Про все це делегація УГКЦ буде свідчити та розповідати під час ІІІ Європейської екуменічної асамблеї у Сібію, звертаючи особливу увагу на здобутки у соціальній та освітній сферах. Особливо приємно, що усі ці сфери діяльності є спільними для усіх конфесій в Україні, тому можна без перебільшення сказати, що міжцерковний діалог та співпраця уже існує та розвивається серед представників українського християнства.

Адже представники України дуже добре розуміють важливість християнства для нової, об'єднаної Європи з її давніми традиційними християнськими вартостями, які хочемо разом продовжувати, впроваджувати у життя та реалізовувати і нести при цьому це світло Христової правди іншим.

• http://www.ugcc.org.ua/ukr/library/zmi/article;5580/
  

Ігор Шабан