Послання у період Богоявлення 2007 від генерального секретаря Всесвітньої Ради Церков

Це послання у Період Богоявлення скероване до Церков-учасниць та до екуменічних партнерів Всесвітньої Ради Церков з ціллю позначити початок нового періоду нашої праці. Поширте, будь-ласка, це послання у ваших Церквах та відповідних службах.

САМЕ РАЗОМ МИ ЗНАХОДИМО НАШЕ МІСЦЕ У СВІТІ

Кожен з нас знає, що це означає мати підтримку інших. Ми також знаємо з досвіду домашнього побуту, праці, та з життя церковної спільноти, що ми набагато сильніші коли ми разом.

Все ж таки, як ми повинні жити згідно дотримання обіцянки єдності всередині Християнської спільноти, яка охоплює всю земну кулю? Як ми повинні скористатися зі щедрих дарів, які нам дав Бог?

Я надіюся, що саме у прийдешніх роках ми, які є членами ВРЦ, відкриємо силу, що походить з єдності і зможемо скористатися з неї згідно Божої волі. Це надія, що щоденно запалюється у молитві з іншими. Це надія, що фізично відчувалася на Асамблеї ВРЦ у Бразилії, коли учасники сповідалися, просили прощення і шукали віднови, і коли ми молилися словами теми Асамблеї, "Боже, перетвори світ у твоїй благодаті". Це також надія на наше майбутнє. Це послання на Богоявлення є також запрошенням до ознайомлення з планами на 2007-2013, період до наступної Асамблеї, та до участі у них.

Справді, саме разом ми знаходимо наше місце у світі, саме у єдності ми чуємо Божий заклик до цієї співпраці.

***

Екуменічне Християнство у ХХІ столітті стоїть на двох стовпах: спільного досвіду Христа та спільного розуміння того, що ми живемо у тому самому що і все людство світі, . На цих стовпах ми повинні будувати Всесвітню Раду Церков у прийдешніх роках.

"З самого початку мій екуменічний досвід вчив мене, що я не можу бути Християнином не будучи екуменічним," сказала недавно наша колега, завершуючи свою роботу у секретаріаті ВРЦ. Екуменісти ХХІ століття висловлюють подібне твердження. Вони вбачають наше майбутнє у Церквах, які переживають разом Христа і мають сміливість жити для Бога у світі. Ця свіжа оцінка нашої Християнської ідентичності розвивається не у вакуумі але через співпрацю, а часом і через конфронтацію, зі світом. Є очевидним, наприклад, що ми сьогодні маємо потребу у нових та більш здорових стосунках у мозаїці релігійних та світських суспільств.

Ми покликані бути людьми, що шукають Христа і служать йому разом, бути Церквами. живими у надії на Божу любов, що перемінює світ (Рм. 8, 35-39). Ми спостерігаємо культурні відмінності, можемо по різному відповідати на виклики, але наші серця повинні бути сильними разом. Остання Асамблея ХХ століття що відбулася у Хараре (Зімбабве), називала це екуменізмом серця. Наша зустріч відбулася у Африці, де люди потверджують важливість життя у спільноті кажучи: я є, тому що ми є. Завдяки прогресу, що мав місце у нашому всесвітньому товаристві, екуменічна місія та служіння стало ближчим до людей, яких це найбільше стосується. Ціле поле спільної діяльності поширилося від міжнародних організацій до національних та місцевих.

Це розширення, однак, не є корисним чи можливим в усіх ділянках. Глобальний світ має справу з глобальними викликами. Спостерігання несправедливості, ненависті, скупості та ідолопоклонства, що відкривається у нових формах та нових масштабах, має протвережуючий ефект. Видається, що царство страху, терору та репресій, правлять геополітичними реаліями.

Церква повинна відповідати на це у максимально можливий для неї спосіб. Візьмемо до прикладу одну з ділянок екуменічного досвіду - ціль служіння людям та націям згідно міжнародних норм та законів. Чи можемо ми, як люди віри, прийти до нового розуміння спільного добра? Якщо мораль є слабкою, які міжнародні церковні акції можуть її зміцнити? Якщо всі люди є створеними на Божу подобу, чи можуть Церкви зробити більше для того щоб досягти рівності для всіх під законом?

Можливості повинні нас провокувати, у цій чи інших ділянках. Уявіть собі якщо б суспільна думка у всьому світі почала б розглядати місцеві Церкви як інституції, що активно турбуються про землю, її воду, атмосферу? Церковні інституції, що досягли тепер кожного кутка планети, можуть підтримувати більш органічні зв'язки з місцевими парафіями і навпаки. У цей вік глобальної тривоги, уявіть собі місцеві парафії як місце, де люди бачать відблиск повноти Божої любові до світу.

***

Новий розділ у нашій історії починається коли ми вдихаємо життя у мандат Асамблеї у Порто Алєґре. Щоб це сталося, Церкви у багатьох місцях повинні знайти нові шляхи свідчення у світі. Ми повинні молитися за єдність і шукати її, можливо особливо у праці для захисту справедливості та для примирення та у розвитку міжрелігійного партнерства для здійснення спільних акцій у складних проблемах. Ваші представники на зустрічах ВРЦ вважають, що екуменічна спільнота є покликана працювати більше над співпрацею та зовнішньою діяльністю у подальших роках і менше над інституціональними питаннями.

Виконуючи добре роботу тут та у Церквах-учасницях, спільнота ВРЦ готова зустріти виклики сучасності. Нові та більш сфокусовані пріоритети повинні вказувати нам дорогу. Секретаріат ВРЦ виступає як центр для Церков та екуменічних партнерів у глобальній співпраці та спільних діях. Зараз настав час спрямувати погляд назовні. Ми охоплюємо нові можливості, що з'являються разом зі змінами, зберігаючи вічні цінності.

Як глобальний інструмент цього співтовариства, ВРЦ відіграє ведучу роль у сприянні злагодженості та співпраці між Церквами та екуменічними партнерами. Секретаріат, керований виконавчими органами ВРЦ, збирає членів для розвитку співпраці між людьми різних націй, з ціллю подолання насильства у різних формах, щоб захищати мир і справедливість з урядами та багатосторонніми організаціями, щоб вказувати на нерівність у суспільстві та знищення Божого творіння та щоб внести вклад до перемоги над ВІЛ та СНІД та інших пандемічних хвороб.

Ці виклики відображені у нових програмах:

• Екуменім у 21 столітті закладає підвалини для екуменічного руху майбутнього

• Єдність, Місія, Євангелизм та Духовість стають ознаками сучасної Церкви

• Свідчення Світові спрямоване найперше на подолання структурного насилля, нерівності та несправедливого розподілу матеріальних ресурсів, на пошук підзвітності тих хто при владі, на забезпечення платформи для сприяння встановленню миру на Ближньому Сході, на встановлення профілю діяльності ВРЦ у міжнародних справах

• Справедливість, Дияконія та Відповідальність за Світ дає надійні відповіді на системні загрози життю

• Освіта та Екуменічна Формація виховує у людях готовність до екуменічної подорожі

• Міжрелігійний Діалог та Співпраця є ключовим моментом для майбутнього людства.

***

Новий потенціал заснований на екуменічному наслідді, що уповноважує нас на залучення до діяльності у світі. Серцевиною нашої віри є Ісус Христос як шлях спасіння. Однак ми розуміємо, що не нашою справою є встановлювати межі спасаючій силі Бога і знаємо що Бог може здійснити більше ніж ми можемо просити чи уявити. Ми зберігаємо віру як глобальна інституція свідчення про Творця, Відкупителя та Подателя життя, Триєдиного Бога, Отця, Сина та Святого Духа. Ми намагаємося жити з іншими у стосунках, заснованих на справедливості та любові, та ризикуємо розраховувати на Божу присутність за будь-яких обставин. Ми бачимо екумену, всю населену землю, як спільний дім людства та інших спільнот віри.

Насправді ніколи так не було, що такі наші спільні надії та потреби були просто подані до вирішення якійсь далекій організації. Ми зможемо піднятися, щоб зустріти наші виклики у прийдешніх роках тільки тоді, коли ми будемо разом. В той час, коли багато що у нашому світі намагається відсунути нас на марґінес, можливості знайти сьогодні силу в єдності можуть бут більшими ніж будь коли.

Божий горизонт є нашою точкою відліку. Причастя Святого Духа оживає у розуміннях та переконаннях, котрі йдуть набагато далі меж пануючої логіки нашого часу. Життя нам дано не для панування чи егоцентризму, але для ділення, вдячності, святкування та радості. Ми повинні знайти наше місце у світі разом, як віруючі у Бога і як Церкви для світу.

Натхнуті словами Св. Павла до Ефесян, я молюся отже, щоб у рості разом дар Божої ласки перетворить нас дасть нам сміливість надіятися та здатність зрозуміти та допомогти один одному. Я бажаю нам рости разом до світла, яким Богоявлення освітлює наші серця та наше життя.

Ваш у Христі,

• http://www.oikoumene.org/index.php?id=2955