Після шестирічної перерви було відновлено роботу Змішаної Міжнародної Комісії

Після шестирічної перерви було відновлено роботу Змішаної Міжнародної Комісії з Богословського Діалогу між Католицькою Церквою та Автокефальними Православними Церквами.

Робота проходила у атмосфері щирості та стремління до однієї мети, як для православної сторони так і для католиків, знайти спільні елементи, що об’єднують обидві Церкви.

Темою консультацій була Еклезіологічні та Канонічні Наслідки Таїнственної Природи Церкви – Соборність та Влада у Церкві. Перша редакція цього документу була приготована ще Спільною Координаційною Комісією у Свято-Данилівському монастирі у Москві 1-8 лютого 1990. Подальша праця над документом була припинена з причини того, що православна делегація виразила бажання, щоб темою дискусій стало явище уніатизму, що в результаті і відбувалося впродовж останніх 16-ти років.

У Бєлграді питання уніатизму практично не заторкувалося. Лише одного разу у ході консультацій було зазначено, що цей предмет вже розглядався, і що як православна так і католицька Церква визначили уніатизм методом, який мав місце у минулому і не може застосовуватися у теперішній час, і що ці Церкви є у процесі пошуку повної єдності. Справді, випрацювання богословії сопричастя є основною ціллю роботи Комісії.

У Бєграді досить численно була представлена делегація східних католицьких Церков: українська, румунська, маронітська та італо-албанська. Для зустрічі було передбачено строго богословський характер дискусій, виходячи з того навіть, що обидва спів-президенти – Митрополит Пергамону Йоанніс (Зізюлас) та кардинал Вальтер Каспер – є всесвітньо-відомими богословами. Члени Комісії з Кінцевої Редакції Документу, відповідно єп. Діоклійський Каллістос (Вейр) від Константинопольського Патріархту, єп. Віденський Іларіон (Алфєєв) від Московського Патріархату та архидиякон проф. Йоан Іка Йр від Румунської Православної Церкви, та монс. Бруно Форте, архиєпископ К’єті-Васто, о. Франс Боєн та проф. Пауль МакПартлен від католицької Церкви, суттєво доклалися до того, щоб праця проходила у строго богословському руслі. 

Атмосфера особистих стосунків, після формальних сесій, вирізнялася щирістю та дружбою між людьми Церкви, що шукають єдності у відмінностях.

Екуменізм є сповненням волі, чи радше, заповіді Христа «щоб усі були одно» (Ів. 17,21) яка вимагає так багато смирення, здорової гнучкості, особливої чутливості щодо думок чи точок зору інших а також сили духа, щоб бути здатними просити прощення і прощати. Змішана Комісія ще не досягла цього ідеалу, що можна було константувати у ході останньої сесії 24 вересня 2006, коли проходила дискусія щодо taxis (устрою) та щодо symphronesis (консенсусу) Церков, що в особливий спосіб виражається у synaxis (скликанні) Вселенського Собору. Природньо, що значна частина часу була присвячена поняттю католицькості, соборності та синодальності Церкви. Особлива увага була присвячена ролі Protoi (глав) на локальному та регіональному рівнях. Що ж стосується ролі Protoi на вселенськом рівні, то вона буде об’єктом глибшого дослідження на наступних сесіях.

Всі були згідними щодо того, що після після поділу як католицька Церква так і правослана відчували потребу скликати загальні Собори Єпископів помісних Церков, що були у сопричасті чи то з Римським Престолом чи з Константинопольським. Що стосується католиків, то очевидно, що для них Protos це Єпископ Риму.

Каменем спотикання (рetra comparationis) стало питання того, хто скликає Загальний Собор у православній Церкві. Те, що Константинопольський Патріарх є Protos для православних, підтвердили тринадцять з чотирнадцяти делегатів від православних Церков, визнаючи за ним роль, що, видається, виходить за традиційні межі простого примату честі. Виключенням стала позиція московської делегації.

Ще не є докінця усвідомленою та істина, що Protos повинен бути зразком дияконії та доброчинності а не персоніфікацією влади. У цьому випадку слова Христа, «Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» (Мт. 20, 28) повинні знайти своє глибоке відображення та застосування у майбутній Oecumene.

Той факт, що через рік Змішана Комісія зустрінеться у одному з італійських міст а також те, що у 2009 році є намір поглибити тему примату Єпископа Риму, показує наскільки живим є бажання членів Комісії чимбільше докластися до Communio Ecclesiarum (сопричастя Церков).

Для "REGNO"

о. Іван Дацько

Президент Інституту Екуменічних Студій

Український Католицький Університет