Підсумок заключного слова 9-ої Асамблеї Світової Ради Церков

У цій статті, надрукованій у журналі „France Catholique” директор ІЕС розповідає про підсумок 9-ої Асамблеї Всесвітньої Ради Церков.

9-а Асамблея Всесвітньої Ради Церков закінчилася у середу 23 лютого виборами, прийняттям ряду документів та декларацій і спільним богослужінням на славу Божу, що супроводилося посланням учасників на місії.

Всесвітня Рада очолена тепер новим Центральним Комітетом у складі 150-и членів, які обрані з урахуванням квот, які гарантують представництво молоді, мирян, жінок та неповносправних. Асамблея також обрала 8 почесних президентів ВРЦ, і кожен з них представляє 6 регіонів Ради (Європу, Північну Америку, Південну Америку, Тихоокеанію, Азію та Африку) і 2 сім`ї Православних Церков (Халкедонську та не Халкедонську).

З поміж обраних були: Митрополит Анастасіос, Голова Албанської Православної Церкви та англіканська богослов Мері Таннер. Їхня присутність свідчила поза будь-яким сумнівом про тривалість ідеалу Церков-членів Ради, а саме, що „спільний заклик до видимої єдності у єдиній вірі та єдиній євхаристійній спільноті є виражений у поклонінні та житті у Христі через свідчення та служіння світові, і досягаючи цієї єдності та поступаючи так, щоб світ повірив.” (Уривки із Конституції ВРЦ).

Центральний Комітет також обрав новий Виконавчий комітет із головою, як й очікувалося, лютеранського бразильського пастора д-ра  Вальтера Альтмана. Йому випало нелегке завдання замінити С. С. Арам, харизматичного президента ВРЦ останніх десятьох років. Професор систематичного богослов`я, В. Альтман був президентом Латино-Американської Ради Церков із 1995 до 2000 року. Він є експертом богослов`я визволення, життя і діяльності Мартіна Лютера, а також є директором Екуменічного інституту у м. Сао Леопольдо.

Завдяки розумному застосуванню методу консенсусу делегати від 348 Церков ВРЦ, які представляли біля ста націй, дійшли до прийняття багатьох декларацій стосовно Латиської Америки, реформи ООН; стосовно груп ризику під загрозою, водопостачання, знищення ядерної зброї; тероризму, контр-тероризму та прав людини; взаємоповаги, відповідальності та діалогу із вірними інших релігій тощо.

В останній декларації Асамблея Ради прямо засудила друкування карикатур на пророка Мухамеда і закликала членів Ради приєднатися до ненасильницьких протестних дій проти всіх тих, що чинять натиск на їхню релігію. „Із надуживання правом свободи слова треба боротися ненасильницькими методами, такими як критика та вираження твердого непогодження”.

Близько 20 представників Католицької Церкви на чолі із кардиналом Каспером висловили задоволення результатами Асамблеї устами свого посередника Владики Браєна Фаррелла, секретаря Папської Ради у справах сприяння християнській єдності. Прийнятий документ про Церкву „Заклики до єднання Церкви” є „радше текстом однодумності, ніж консенсусом” згідно із п. Малєвр, редактором журналу „Християнська єдність та екуменічним делегатом Французької Католицької Церкви, представленої у Порто Алєґре”.

Поза тим, вагомість цього тексту у тому, що він спрямовує рух об`єднання християн до нових горизонтів саме у час, коли багато-хто говорить про кризу екуменізму. Дійсно, документ закликає кожну Церкву краще визначити „якість та міру своєї спільності, а також ті питання, які ще відділяють її від інших”.

Богослови бажали у такий спосіб дати можливість кожній окремій церкві зробити поступ у таких важливих питаннях, як спільне святкування того ж дня Пасхи, створення спільної екуменічної Ради із Католицькою Церквою; та взаємне визнання хрещення, Євхаристії та служіння. На даному етапі, насправді, було б ілюзорним швидко досягнути єдності з Московською Православною Церквою та Неоп`ятдесятниками у Бразилії. На противагу цьому на місцевому рівні християнські Церкви можуть досить ефективно співпрацювати, включно із Католицькою Церквою, як наприклад у рамках Ради християнських Церков у Бразилії.

Православні вірні уперше в історії Асамблеї ВРЦ продемонстрували повну підтримку рішень цієї 9-ої Асамблеї. Такий спад напруження у Православному світі – це результат Спеціальної Комісії Православних Церков при ВРЦ, яка попередньо роз`яснила проблемні питання у роках 1999-2002, а особливо що стосується різниці конфесійної та міжконфесійної молитви. Тому на останній міжконфесійній молитві учасники спільно молилися за новообраних. Вони водночас були запрошені свідчити не лише що „світ може існувати без бідності”, але також що єдність Церкви є відчутною реальністю.