Рим та Константинополь поділяють спільне апостольське покликання

30 листопада 2006

Цього ранку Бенедикт XVI брав участь у Божественній Літургії у патріаршому Свято-Георгіївському храмі Вселенського Патріархату у Стамбулі, що у цей день святкує Свято свого Покровителя Св. Андрія. Під час прибуття до храму Папу привітав Вселенський Патріарх Варфоломій І. По закінченні літургії Патріарх Варфоломій виступив зі зверненням, після якого Бенедикт XVI також виголосив промову.

"Сьогодні, у цій патріаршій церкві Святого Георгія", почав свою промову англійською мовою Папа, "ми можемо знову відчути сопричастя (communion) та покликання двох братів, Симона-Петра та Андрія, у зустрічі Наслідника Петра та його брата у єпископському служінні, глави цієї Церкви, за традицією заснованої Апостолом Андрієм. Наша братерська зустріч підкреслює особливі стосунки, що об’єднують Церкви Риму та Константинополя як Церкви-сестри.

З сердечною радістю ми дякуємо Богу за дар надання нової енергії стосункам, що розвинулися від часу пам’ятної зустрічі у Єрусалимі у грудні 1964 року між нашими попередниками, Папою Павлом VI та Патріархом Атеноґорасом", сказав папа. Пізніше, "напередодні завершальної сесії Другого Ватиканського Собору," Павло VI та Патріарх Атеноґорас здійснили ще один "унікальний та незабутній крок у патріаршому храмі Св. Георгія та базиліці Св. Петра у Ватикані, відповідно: прибрали з пам’яті Церкви трагічні екскомуніки 1054 року. У цей спосіб вони потвердили важливу зміну а наших відносинах".

"У тому самому дусі, моя присутність тут сьогодні має на меті відновлення нашого зобов’язання у стремлінні до віднови ... повного сопричастя між Церквою Риму та Церквою Константинополя", сказав папа. "Я можу запевнити вас, що Католицька Церква є готовою зробити все можливе для подолання перешкод та для пошуку, разом з нашими Православними братами та сестрами, щораз ефективніші засоби пастирської співпраці для здійснення цієї цілі."

Ісус доручив Апостолам Петру та Андрію, сказав Папа, "місію вчинити всі нації Його послідовниками, хрестячи їх та проголошуючи їм Його навчання." Сьогодні, він нагадав, ця місія "є ще більше невідкладною та необхідною" тому що вона "звертає свій погляд не тільки на ті культури, які були лише маргінально заторкнуті звісткою Євангелія, але також і на давні Європейські культури, глибоко закорінені у Християнській традиції."

"Процес секуляризації послабив дотримання цієї традиції; справді, вона була поставлена під сумнів і навіть відкинута. Перед лицем цієї реальності ми покликані, разом з усіма іншими Християнськими спільнотами, відновити Європейське усвідомлення своїх Християнських коренів, традицій та цінностей, вдихаючи у них нове життя. Наші зусилля у відбудові тісніших зв’язків між Католицькою Церквою та Православними Церквами є частиною цього місіонерського завдання. Розділення, що існують між Християнами, є скандалом у праці та перешкодою проголошенню Євангелії.

Петро та Андрій були покликані стати риболовами людей. Це саме завдання, однак, набуло різних форм у кожного з братів. Симон ... був названий "Петром", "скелею", на котрій повинна була бути збудована Церква; йому... були довірені ключі Царства Небесного. Його подорож прослідувала від Єрусалиму до Антіохії, і від Антіохії до Риму, так щоб у цьому місті він зміг здійснювати свої вселенські обов’язки.

Це питання вселенського служіння Петра та його Наступників спричинило, нажаль, відмінності у поглядах, котрі ми надіємося подолати, також завдяки богословському діалогу, який недавно було відновлено. Мій шановний попередник, Слуга Божий Іван Павло ІІ, говорив про милосердя, яке є характеризує Петрове служіння єдності... Саме на цій базі Папа Іван Павло поширив запрошення до братерського діалогу, спрямованого на ідентифікацію способів, у які воно може бути здійснюваним сьогодні, зберігаючи його природу та суть, таким чином, щоб звершити служіння любові, визнане всіма задіяними у діалозі."

Щодо Андрія, що говорив грецькою, "він став ... Апостолом зустрічі з Греками. ... Апостол Андрій, отже, представляє зустріч раннього Християнства та Грецькою культурою. Ця зустріч, особливо у Малій Азії, став можливим завдяки великим Кападдокійським Отцям, котрі збагатили літургію, богословію та духовність як Східної так і Західної Церков."

"Християнська звістка, як пшеничне зерно, падає у цю землю і приносить багаті плоди," каже Папа Бенедикт. " Ми повинні бути глибоко вдячні тій спадщині, що вийшла з цієї плідної зустрічі між Християнською звісткою та Елліністичною культурою. Вона мала довготривалий вплив на Церкви Сходу і Заходу.

У ході історії, як Церква Риму так і Церква Константинополя часто переживали досвід притчі про пшеничне зерно. Ми спільно почитаємо багатьох тих самих мучеників... З ними, ми поділяємо ту саму надію, що заохочує Церкву "пробиватися вперед як чужинець у чужій землі, серед переслідувань світу та та Божих утішань. Зі свого боку, століття, яке щойно закінчилося, також бачило сміливі свідоцтва віри, як на Заході так і на Сході. Навіть тепер існує багато таких свідчень у різних місцях світу. Ми пам’ятаємо про них у нашій молитві і, всіма можливими способами, ми пропонуємо їм нашу підтримку, спонукуючи світових лідерів поважати релігійну свободу як фундаментальне людське право.

Божественна літургія, у якій ми взяли участь, біла відправлена згідно обряду Івана Золотоустого. Хрест та Воскресіння Ісусу Христа було містично присутнім... Цю віру у відкуплюючу смерть Ісуса на хресті, і цю надію, котру Воскреслий Ісус пропонує усьому людству, ми усі поділяємо, як православні так і католики. Нехай наша щоденна молитва та діяння будуть натхнені палким бажанням не тільки бути присутнім на божественній літургій, але також мати можливість святкувати її разом, брати участь у одній гостині Господній, ділячи той самий хліб і тусаму чашу."

На завершення літургії Папа та Вселенський Патріарх уділили разом завершальне благословення.

VIS 061130 (1060)