Інститут Екуменічних Студій
Українського Католицького Університету
|
Інститут Екуменічних Студій
|
|
|
Початок / Діяльність ІЕС / Ut unum sint: | YKR ENG FR |
|
• Виступ Антуана Аржаковського на Інавґурації "Центру Св. Климента" • Екуменічні реколекції у тиші • ПІДРУЧНИК З ДУХОВНОГО ЕКУМЕНІЗМУ • Українська Церква у католицько-православному діалозі сьогодні • Промова з нагоди представлення кардиналом Мартіно Компендіуму українською мовою у Києво-Могилянській Академії • ДИСТАНЦІЙНА МАГІСТЕРСЬКА ПРОГРАМА ЕКУМЕНІЧНИХ НАУК • Кардинал Вальтер Каспер про роль Інституту екуменічних студій УКУ • «Свідчення про Суфаньє» • Екуменічні реколекції в тиші • Фотогалерея Семінару мішаних подруж • Доповіді, проголошені на Міжнародному Семінарі мішаних подружніх пар • Міжнародний Семінар мішаних подружніх пар • Організатори конференції про Київську Церкву називають її «маленьким чудом» • ХVI Міжнародна Екуменічна Конференція • Нова Мережа для Екуменічної Богословської Освіти у Східній та Центральній Європі • Конференція „Релігії: загроза чи надія для наших суспільств” у Ліоні (Франція) • Консультація Комісії „Віра та Устрій” в Кембриджі • Концерт українських літургійних та різдвяних співів • Небо у виставкових залах Національного музею • Конференція „Релігії: загроза чи надія для наших суспільств” у Ліоні (Франція) • Урочисте відкриття нового навчального року на МПЕН • ІНІЦІАТИВА ХРИСТИЯН ДЛЯ ЄВРОПИ • Єдина дата Пасхи – можлива: Алеппський консенсус 1997 року • На шляху до спільної дати Пасхи • Ut unum sint • Христиане Львова — за общее празднование Пасхи: итоги международного семинара • У рамках Тижня молитов за єдність християн відбувся вечір духовного співу, присвячений підтримці ІЕС • Студенти Інституту Екуменічних студій відвідали літній академічний курс «Рим та Візантія» при Українському Католицькому Університеті в Римі • Наші студенти підкорили французькі Альпи • У Львові відбувся 2-ий Екуменічний Соціальний Тиждень • В ІЕС з`явилася нова навчальна програма із супроводу людей з особливими потребами • Біблійні цінності єднають християн та юдеїв • ІЕС випустив збірник статей "Віхи: через сто років" |
Ut unum sint
Іванка Рудакевич
Щоб усі були одно
“Єдність є щось дане і чого
ми маємо досягти”
Сергій Булгаков
Якось моя знайома римо-католичка зізналась, як важко їй святкувати Великдень: коли вона хоче радіти воскреслому Христові, то її родина, греко-католики за обрядом, якраз входить в час строгого посту останнього страсного тижня. Тому їй доводиться самій святити маленьку паску і тішитись тихенько в душі, а з понеділка входити в ще один піст. Думаю, після цього питання важливості святкування єдиної Пасхи буде риторичним.
Єдиній даті Пасхи був присвячений міжнародний семінар «Єдина дата Пасхи – можлива: Алеппський консенсус 1997 року», який відбувся 15 травня у Львові, організований Інститутом Екуменічних Студій (Український католицький університет). Його організатор, директор Інституту екуменічних студій УКУ, д-р Антуан Аржаковський, запросив до дискусії представників різних конфесій: д-ра. Дагмар Хеллер, як представника Вселенської Ради Церков; о.-д-р. Мілана Зуста, як представника Католицької Церкви (Папська Рада для сприяння християнській єдності); д-р. Костянтина Сігова, як представника Української Православної Церкви (директор Центру європейських гуманітарних досліджень НаУКМА, головний редактор видавництва «Дух і Літера»). Окрім того підтримали пропозиції семінару християнські конфесії у Львові, які представили і католиків, і православних, і протестантів.
Втім, якщо хтось очікував, що це буде конференція, яка принесе якісь кардинальні зміни, то звісно помилився. Учасники не намагались створити нову концепцію чи запропонувати ще один оригінальний спосіб визначення єдиної дати Пасхи, бо усе це зробили вже до того, на Алеппському з’їзді у 1997 році. Їхньою метою було принести цю добру новину до студентів (зокрема студентів Магістерської програми екуменічних наук), подискутувати над нею, знайти підтримку у львівських душпастирів. І це їм вдалось.
Вдалось, мабуть, тому, що позаду є такий серйозний консенсус, як Аллепський документ. Його немала передісторія свідчить про те, яким важливим є факт існування цього документу. Введення папою Григорієм ХІІІ в 1582 році нового календаря, з метою подолання розбіжностей з тогочасними астрономічними дослідженнями, привело до розходжень зі Сходом в датах, і зокрема це стосувалось святкування Пасхи. Не будемо вдаватись у переповідання всієї історії боротьби з розбіжностями. Проте варто згадати, що від початку ХХ ст. в християнському світі все частіше почали лунати заклики до усунення поділу між церквами, посилювалось бажання йти один одному назустріч. На християнському Заході – Римо-Католицька і Протестанська церкви – були навіть готові прийняти фіксовану дату Пасхи на другу неділю квітня, якщо б ця пропозиція отримала згоду серед усіх. Таке рішення запропонували на розгляд Церквам християнського Сходу. Комісія від Православних Церков, яка була створена для цієї мети та засідання якої відбулось у 1977 році в Шамбезі, рішуче відхилила ідею фіксованої дати Великодня, так як це суперечило б тисячолітньому способові обчислення Пасхи. Усі члени комісії висловились за те, щоб дату свята Воскресіння обчисляти згідно з правилами Нікейського Собору, який ще у 325 році взяв за основу визначення дати першу неділю повного місяця по весняному рівноденню.
Двадцять років опісля, у 1997 році, Всесвітня Рада Церков на запрошення Сирійської Православної Церкви та у співпраці з Близькосхідною Радою Церков організувала нараду в Алеппо (Сирія), де богослови усіх присутніх церков (католицької, протестантської та православної традицій) підтримали рішення православної конференції та постановили найбільш прийнятним дотримання норм визначення дати Пасхи Нікейського Собору. Таким чином святкування Великодня мало припадати на першу неділю повного місяця після весняного рівнодення, використовуючи як основу у таких підрахунках Єрусалимський меридіан, місце смерті та воскресіння Христа.
Цікаво, що йдеться насамперед не про астрономічний чи математичний, але символічний вимір свята. Дагмар Хеллер в своєму виступі згадує, що рівнодення – це перша згадка про створення землі, коли Бог сотворив день рівний ночі. Повний місяць – четвертий день творення, коли з’явився Місяць, що означало перемогу світла над темрявою. У часі повного місяця припадала єврейська Пасха, з якою в Новому Заповіті пов’язана Христова смерть та воскресіння. Християни ж вирішили святкувати Воскресіння в першу неділю по повному місяці, надавши єврейській Пасці нового змісту.
На семінар також був запрошений владика Августина, представник Московського патріархату, який зізнався, що ішов на цю конференцію переповнений скептицизмом і недовіри. Проте в кінцевому підсумку владика висловив велике задоволення з того, що йому довелось почути. Він підкреслив перевагу в тому, що семінар відбувся саме у Львові, а не у Києві, адже саме тут, в наших регіонах, намагаються співживатись дві релігійні традиції: римо-католицька та греко-католицька, роз’єднані в даті Пасхи. Тому владика закликав до діалогу і владнання розбіжностей в даті, перш за все, поміж представниками цих обрядів.
Загалом учасники семінару спонукали до поширення інформації про важливість святкування єдиної Пасхи та про те, що консенсус насправді вже знайдено. Тут є велика потреба в роз’ясненні суті проблеми серед мирян. Рішення єпископів та священників не будуть схвалені та наслідувані вірними, якщо ці вірні їх не підтримають.
Без перебільшення буде сказати, що єдиної дати Пасхи прагне саме Небо. Доказом цього є скромна жінка Мірна Назур, у домі якої ще у 1982 році почала мироточити ікона Богородиці. Слідом за іконою Мірні починає являтись Богородиця, а потім і Ісус. У 1990 році Богородиця передала послання, яке стосувалося єдності свята Пасхи. Коли свято Пасхи збігалося за григоріанським і юліанським календарем, на тілі Мірни з’являлися кровоточиві рани - стигмати. Жінка щоразу переживала Страсті Христові. Цікаво, що це ставалося у 1984, 1987, 1990, 2001 та 2004 роках, коли католики і православні святкували Великдень разом. В часі розбіжності дат з Мірною нічого не відбувалось і навіть ікона залишалась суха.
Насправді найглибша проблема полягає не у підрахунку дати чи визначенні хто є правий, або хто має краще теоретичне вирішення. Звісно це питання пов’язане з цілою низкою проблем, які стосуються релігії, ідентичності, вірності традиції, проте фундаментальна проблема полягає у тому, що ми втратили довіру і розуміння (або небажання розуміти) один одного, коли на перше місце стало не сопричастя, а власні переконання. Відсутність єдиної дати Пасхи сприяє не просто роз’єднанню поміж віруючими різних конфесій, але, перш за все, до роз’єднання цих віруючих з Богом.
У 2001 році дата святкування Пасхи у східних і західних християн уже співпадала. Автори Алеппського договору мали велику надію, що в наступні роки таки вдасться святкувати Великдень разом. Проте християни не дійшли спільного рішення. У 2010 та 2011 році знову випадає співпадіння дат у двох традиціях, що є прекрасною нагодою зберегти цей збіг і надалі. Відтак Церкви Сходу та Заходу спільно святкували б світлий празник Пасхи, що стало б ще одним реальним кроком на шляху до об’єднання усіх християн в єдиному Бозі. Не можливо? Але хіба для Бога є щось неможливе?...
Коментар для «Суботньої пошти»:
Директор Інституту екуменічних студій УКУ, д-р Антуан Аржаковський, організатор семінару «Єдина дата Пасхи»:
Мої враження від проведеної конференції дуже позитивні, тому що підтверджується моя інтуїція: Львів є хорошим місцем, де можна працювати над розвитком екуменізму, не лише для України, але й для всього світу. В п’ятницю всі церкви Львова, католицькі, православні, протестантські, дійшли згоди, що кращим способом для святкування Пасхи є Алеппський консенсус, який говорить нам три речі: перше – треба продовжити традицію Нікейського собору космічного святкування Пасхи; друге – маємо дотримуватись астрономічного виду калькуляції, який є найточнішим; третє – користуватись Єрусалимським меридіаном. Ці три рекомендації були прийняті всіма церквами Львова, що наближає нас до Алеппу, де всі головні церковні сім’ї прийняли цей документ. Тепер Алеппський консенсус є не лише на світовому, але й на місцевому рівні. Це дуже важливо для України, де багато християн з різних церков. Тому для мене це велика радість, бо коли світ думає, що християни тут конфліктують, насправді вони тут згідні в основному: Ісус був богочоловіком, який воскрес із мертвих.
Мені здається те, що говорили представники православної гілки, митрополит Андрій Горак та владика Августин, означає, що консенсус добрий і тепер потрібно його закріплювати через синодальне рішення православних церков. І це не буде складно, свідченням чого є конференція в Шамдезі. Саме їхній консенсус є в основі Алеппського договору. Тут потрібний час.
Мені приємно, що Інститут екуменічних студій виконує свою роль в інформуванні суспільство про існування єдності. Потрібно боротись, щоб люди знали про це. Я не кажу, що немає причин роз’єднання, але вони не стосуються серця Церкви. І мене тішить, що це могли послухати студенти Магістерської програми екуменічних наук, які мають навчитись розуміти, що екуменізм це важлива і нелегка наука. Потрібне нове покоління студентів, які подовжать уже розпочату роботу. Мені подобається, що по-українськи Христос є шлях, правда і життя. Це гарний приклад, який дали церкви перед студентами.
Тепер з’являються люди, які питають, для чого організовувати такі семінари чи взагалі святкувати Пасху разом. Я розумію, що коли стільки років люди боролись, їхні руки впали. Але Бог воскрес один раз і це головна радість християн. Тому дуже важливо, щоб вони свідчили це разом. З боку інших релігійних відгалужень те, що кожен християнин святкує по-своєму, виглядає смішно. Для того, щоб святкувати Пасху разом, треба боротись. А щоб боротись, потрібно мати надію, що це можливо. І це ми власне доказали.
Дана зустріч у Львові є унікальна, бо показала, що не дивлячись на труднощі, які виникають щодня, Церква є єдина і може знайти консенсус. Консенсус – це не компроміс. Консенсус – це коли ми зрозуміли один одного, ми поважаємо один одного і навіть любимо один одного так, що можемо знайти разом істину, якою є Ісус Христос.
|