У час, коли європейські громадяни незабаром обиратимуть нових депутатів до Європарламенту, кожен відчуває, що ми переживаємо надзвичайно важкі моменти та труднощі, які водночас є вирішальними для нашого власного майбутнього та майбутнього наших дітей.

 

Після довгого періоду непевності європейці прагнуть об’єднатися. Водночас Європа охоплена фінансовою, економічною, моральною, а також духовною кризою, яка зачепила сьогодні увесь світ. Втрачену довіру можна повернути лише ціною загального пориву, у якому Європа повинна займати головне місце, хоча й інституції ослаблені непевностями, які тяжіють над процесом ратифікації Лісабонського договору.

 

Планетарна криза є жорстоким випробуванням, яке випаде на долю особливо найбільш потребуючих серед людей та нації. Однак вона є водночас унікальною нагодою переорієнтувати наші економіки та змінити нашу поведінку. Вона відкриває також Європі можливість утвердитися на нових засадах, за умови, якщо ми зберігатимемо свою здатність опиратися мінливості долі, свою пильність зберегти цінності, які від самого початку формують ґрунт для цієї оригінальної структури всередині цілого людства.

 

----------------------------

 

 

Щоб дозволити Європі у цьому контексті економічної кризи повністю відіграти свою роль на міжнародній сцені та отримати демократичні ефективні інституції, в першу чергу, ми запрошуємо наші уряди та європейських громадян підтримати введення в дію договору, прийнятого у Лісабоні главами держав та урядів: він дає реальні засоби дій та більш солідну основу спільним пошукам адаптованих рішень. Ми радіємо з того приводу, що Ірландія погодилася переглянути своє рішення про неприйняття.

 

Слід визнати, що цей Договір написаний непросто і не є завжди доступним для розуміння необізнаного читача, як і будь-який текст, що є результатом обговорення 27 країн; однак, як ніколи раніше, договір займає недвозначну позицію щодо основоположни цінностей Європи і прагне ініціювати в Європі процеси, які б уможливили більш ефективні рішення у контексті розширеної Європи. Цей же договір зумовлює здатність Європейського Союзу бути полюсом стабільності, солідарності та відкритості до Сходу та до Півдня.

 

Незважаючи на відсутність згадки про християнське коріння Європи, ми позитивно сприймаємо твердження цього договору, які насправді є натхненними християнською думкою та цінностями. Таким чином, вперше договір чітко говорить, що людська гідність є першою з цінностей Європи, перед свободою, демократією, рівністю. Він нагадує, що цілі Євросоюзу включають мир, повну зайнятість, стабільний розвиток, вільну та справедливу торгівлю, ліквідацію бідності, захист прав Людини та дотримання і розвиток міжнародного права. Поняття солідарності – термін, що рідко вживався у спільнотному праві раніше – тут стає центральним.

 

Хартія Основних Прав, що є невід’ємною складовою договору, поєднує класичні основні права із соціальними правами; таким чином, вона гарантує також і доступ до соціального забезпечення, до соціальної допомоги та до житла; вона гарантує також захист сім’ї, права дитини, осіб похилого віку та осіб неповносправних, право притулку, принципи біоетики, такі як заборона репродуктивного клонування, євгенічні практики, використання людського тіла в комерційних цілях та ін.

 

Договір захищає статут Церков, розташованих у Європі згідно національного права, він визнає їхню ідентичність та особливий внесок, і запрошує Євросоюз підтримувати відкритий та постійний діалог з ними.

 

Нарешті, договір передбачає також збільшення повноважень Європейського парламенту та національних парламентів, більшу прозорість, більш пряму участь громадян, чіткіший поділ компетенцій та кращий контроль субсидіарності.

 

Оскільки договір підвищує ефективність та демократичну легітимність Євросоюзу, то він надає Європі здатність прийняти три головні, як нам видається, виклики сучасності: глобалізація, кліматичні зміни, демографічна еволюція.

 

------------------------

 

 

Глобалізація комерційних та фінансових зв’язків зазнала блискавичного розквіту впродовж двох останніх десятиліть. Але далеко не всі скористалися з плодів росту. Насправді кожен може сьогодні спостерігати слабкість системи, де домінує нестримне зростання числа фінансових інструментів, позначене браком регулювання, прозорості та відповідальності діючих осіб. Подібно ж спостерігаємо відродження протекціоністських спокус навіть у самому Європейському Союзі, рефлексів на зразок кожен за себе.

 

Щоб уникнути подібної нерівноваги, ми повинні поставити економіку на службу людині та всім людям. Що означає надати більшої ваги людській праці, сприяти підприємництву та відновити роль держави як охоронця загального інтересу. Європейська модель соціальної ринкової економіки повинна бути модернізована, зважаючи на нову дійсність. Слід посилити її покликання примирити економічну ефективність та соціальну справедливість, рівність шансів для всіх та солідарність. Ця солідарність не повинна зупинятися на національних кордонах, але повинна користати з незамінного спільнотного досвіду, набутого впродовж років та виявитися більш відважною у захисті інтересів найбільш вразливих верств населення.

 

З огляду на це та враховуючи його роль великої держави, Європейський Союз має покликання сприяти політиці світового регулювання, яка б підтримувалася міжнародними управлінськими структурами і через посилення інструментів контролю. Серед останніх МВФ, СОТ, система ООН повинні відігравати головну роль, водночас гарантуючи країнам, що розвиваються, бідним країнам, і особливо країнам африканського континенту частку, яка повинна належати їм у прийнятті рішень.

 

----------------------

 

 

Відбуваються значні кліматичні зміни, наслідки для майбутніх поколінь є очевидними і людська відповідальність є залученою. Як християни, ми вважаємо, що Творіння було нам довірене Богом і ми є його «управляючими» та відповідальними користувачами. Однак, промислово розвинуті країни та інші, слідуючи за ними, все ще застосовують методи продукування та спосіб життя, які ведуть до нестримної експлуатації наявних ресурсів. Нам відомо, що кліматичні зміни, такі як бурі, повені чи засуха, в першу чергу торкаються бідних країн та розпалюють конфлікти з приводу доступу до їжі та води.

 

Відтак визнано, що опанувати даною ситуацією можна лише шляхом переорієнтації економічного зростання з метою зменшення енергоспоживання і, більш загально, невідновних природних ресурсів. Лише об’єднана Європа здатна здійснити сміливі ініціативи, які є необхідними, незважаючи на фінансову та економічну кризу. Ми вітаємо вже прийняті рішення з цього приводу, але вважаємо, що слід йти далі.

 

Кожен з нас повинен особисто докластися до цього зусилля і визнати, що інший спосіб життя повинен бути запроваджений, особливо у промислово розвинутих країнах. Віднайти певну стриманість у споживанні благ та у наших переміщеннях означає, в першу чергу, уникнути екологічного перевороту; але це також нагода, щоб відвернутися від надто матеріалістичного життя та більше відкритися до багатства міжособистісних зв’язків.

 

-----------------------------

 

 

Третім великим викликом, з яким зустрілася більшість країн Європи, є демографічний виклик, причинами якого є водночас старіння та зменшення нашого населення. На міжнародному рівні Європа є сьогодні континентом, якого це найбільше торкнулося. Серед соціо-економічних наслідків цих демографічних змін є перевантаження наших соціальних систем, брак середньотермінової робочої сили, зріст залежності та соціальна ізоляція, причиною яких є вік, зростання потенційних конфліктів між поколіннями.

 

Причини цієї ситуації є численними, але відповіді на ці виклики передбачають передовсім посилення уваги до добробуту сімей, вразливих клітин наших суспільств, та до добробуту молодих поколінь. Країни-члени, як і Європейський Союз у межах своїх власних компетенцій, повинні сприяти розквіту родинного життя, підтримувати його, охороняти його. Мова йде про те, щоб створити умови, щоб реалізувати своє покликання до батьківства і поєднувати родинне та професійне життя.

 

З цією метою нам слід мобілізувати різні типи політики: здоров’я, освіту, зайнятість; усе суспільство повинно бути залучене, щоб надати усі можливості молодим поколінням та надати ваги ролі дорослих поколінь.

 

Сьогодні вже приблизно три чверті процентного показника зростання населення у Європі представляє міжнародна імміграція. Це явище триватиме з огляду на потребу компенсувати, принаймні частково, демографічне сповільнення. Отже, важливо залучити наші суспільства до інтеграції мігрантів та до більшого сприяння різноманітності.

 

Більш загально, політика у справах сім’ї та імміграції не повинна диктуватися лише економічними потребами. Турбота про вибрану імміграцію не повинна стояти вище поваги права кожного жити у сім’ї. Питання політики щодо імміграції, як і питання збереження етнічної, культурної та релігійної різноманітності наших суспільств, торкаються зазвичай смислу прийому та гостинності і залучають нас, особливо, якщо ми є християнами.

 

Однак, слід визнати той факт, що може здаватися, що європейські інституції піддають небезпеці цілісність родинної клітини. Існує ризик побачити заперечення відмінності статей та відмову від будь-якої різниці між батьківськими та материнськими функціями. З цього приводу важливо підкреслити, що ні сучасні європейські договори, ні Лісабонський договір не дозволяють Європейському Союзу видавати закони щодо права сім’ї та права на життя: вони і надалі є у виняткових повноваженнях держав.

 

-------------------------

 

 

Європейські громадяни, візьмімо участь у виборах у червні 2009 року. Усвідоммо проблеми європейської розбудови та виміряймо надію, яку вона все ще представляє задля забезпечення миру та справедливості на міжнародному рівні. Вимагаймо від різних політичних формувань, щоб вони виразили щодо цих виборів справжнє європейське бачення; підтримаймо кандидатів, які налаштовані захищати в парламенті політику, яка б надихалася повагою до людської гідності, у перспективі більш солідарної Європи, яка б з більшої повагою ставилася до майбутніх поколінь і була більш великодушною. Відповідальні виборці, підчас наступного голосування не піддаваймося популістським гаслам. Європейська розбудова знову є центральним питанням для європейців і Парламент, більшою мірою, ніж інші спільнотні інституції, має місію представляти громадян.

 

Ніколи такою мірою, як сьогодні, покликання Європейського Союзу бути актором миру у своєму регіоні і для світу не було таким очевидним. Зробімо так, щоб він не пропустив своєї зустрічі з історією!