Над ним працював колектив авторів: Д-р Павло Смицнюк, Д-р Андрій Смирнов, Д-р Анатолій Бабинський, Д-р Роман Фігас, Д-р Дмитро Миронович, Володимир Мамчин. Представляючи цей документ, координатор проекту Курилець Тарас, Керівник проектів і програм ІЕС, подякував ректорату ЛДС та КПБА, які виявили згоду на долучення до цього проекту і сприяли його реалізації. Він також повідомив, що в даний час йде праця над другим етапом цього дослідження, до якого вдалося залучити ряд семінарій УГКЦ, РКЦ, ПЦУ та деякі протестантські семінарії, зазначивши, що праця є дуже нелегкою, оскільки потрібно докладати багато зусиль аби переконати адміністрацію семінарій долучитися до співпраці; від ряду семінарій було отримано відмову.
Праця над проектом складалася з кількох етапів: спочатку було проведено аналіз документів, які регламентують присутність екуменічної складової в навчальному процесі, а також наявність в навчальній програмі специфічно-екуменічних предметів, та предметів, які знайомлять студентів з іншими християнськими конфесіями, аналіз статутних документів семінарій, навчальної програми і силабусів окремих предметів; далі проведено серію інтерв’ю з представниками адміністрації семінарій, де основним предметом розмов була відкритість на потенційну співпрацю з семінаріями інших конфесій у царині обміну викладачами, на проведення спільних академічних проектів, на взаємні візити делегацій та візити студентів і т.д.; було проведено низку інтерв’ю з викладачами, які знайомлять студентів з історією і богословською специфікою інших конфесій; на кінець було проведено анонімне опитування студентів обох семінарій, де основним завдання було визначити специфіку ставлення до інших конфесій; у висновках міститься аналіз наявної ситуації стосовно академічної відкритості на співпрацю з семінаріями інших конфесій, а також подано серію рекомендацій стосовно того, як покращити присутність екуменічної складової у навчальній складовій.
Висловити свою реакцію на дане дослідження було запрошено д-ра Гелен Зордґраґер, професорку Кафедри систематичної теології та гендерних досліджень Протестантського теологічного університету (Амстердам), яка подала обширний аналіз цього документу (за цим посиланням можна ознайомитися з текстом реакції д-ра Гелен Зорґдраґер) та докторантку Рейнського університету Фрідріха Вільгельма в Бонні п. Наталією Васілєвіч.
Професорка Гелен Зорґдраґер, відмітивши цілий ряд позитивних моментів дослідження, також висловила свої пропозиції щодо того, яким чином поглибити дослідження.
«З досвіду я переконалася, наскільки важко залучити студентів, викладаючи їм лише міжконфесійні діалогові документи. Чому їх мають цікавити церковні документи про «Вчення про виправдання», Євхаристію чи іншу тему, яку ви називаєте? Актуальність приходить, коли вони здатні відкрити цінність цих екуменічних діалогів у зв’язку з гострими питаннями сьогодення або реальним життєвим досвідом. Це також питання війни та миру, екологічної кризи, церкви та націоналізму, сексуальності та гендеру у зв’язку з богословською антропологією, що лежить в їх основі. Або живий екуменізм на Майдані чи у волонтерстві , допомозі біженцям чи ЗСУ. Я дізналася, що у ваших екуменічних літніх школах ви практикуєте цю модель проблемно- та практично-орієнтованого навчання. Чи рекомендували б ви також семінаріям? Які його можливості та обмеження, які можуть бути переваги, які недоліки? Чи готові семінарії до впровадження такої моделі навчання?»
Павло Смицнюк зазначив, що для нього особисто було цікаво відкрити для себе, наскільки велика праця вже була зроблена в рамках окремих конфесій, а також з боку ВРЦ стосовно впровадження екуменічної компоненти в начальний процес і формацію семінаристів: «Ми маємо готові документи, дуже детальні і вичерпні, які можемо використовувати» Підсумовуючи, вона запропонувала для розмови такі запитання:
Як ми бачимо:
- зв'язок чи відмінність між міжхристиянським і міжрелігійним діалогами в навчанні екуменізму?
- цінність використання концепції рецептивного екуменізму як інтегративного підходу до практики екуменічного діалогу, в тому числі в класі?
- потенціал і обмеження проблемно- та практико-орієнтованої моделі навчання в семінаріях та інших закладах теологічної освіти.
Наталія Васілєвіч висловилася стосовно того, що зараз у світі для багатьох Церков сама семінарська форма навчання є все менш популярною і багато людей, які планують отримувати свячення, чи займатися пасторським служінням, обирають радше навчання на богословських факультетах світських університетів. Тому, на її думку, у цьому дослідженні бракує аналізу екуменічної складової в навчальному процесі на Богословських факультетах українських ЗВО. Відповідаючи на це зауваження, було сказано, що в Україні такі факультети не є численними, і крім того, вони ще є досить молодими інституціями без значного досвіду, тому їх не включали у перелік закладів для розгляду. Ще було б цікаво, як зазначила п. Наталія, дослідити, як навчання за кордоном – чи семестр, чо довше, - впливає на світогляд студента.