Мови

 

"У цю річницю я дякую Господу за подорож, яку він дозволив звершувати нам як християнам в пошуках повного сопричастя", Папа Франциск

2020-05-29 14:45

Лист Святішого Отця Папи Франциска до Кардинала Курта Коха

з нагоди двадцять п’ятої річниці енцикліки

святого Папи Івана Павла ІІ «Ut Unum Sint» (Щоб усі були одно)

Моєму Братові,

Кардиналу Куртові Коху,

Президенту Папської ради зі сприяння християнської єдності

Завтра виповниться двадцять п'ята річниця Енцикліки святого Івана Павла ІІ «Ut Unum Sint» (Щоб усі були одно). Спрямовуючи свій погляд на ювілей 2000-го року, Папа Іван Павло II бажав, щоб Церква, в дорозі до третього тисячоліття, завжди пам'ятала про щиру молитву свого Вчителя і Господа, «щоб усі були одно» (пор. Ів. 17:21). З цієї причини він видав Енцикліку, яка «безповоротно» (UUS 3) підтвердила екуменічне зобов’язання Католицької Церкви. Він опублікував її у світлий празник Вознесіння Господнього, поставивши її під знаком Святого Духа, творця єдності у різноманітності. У тому ж літургійному та духовному контексті ми її сьогодні згадуємо і пропонуємо її ще раз Божому народу.

Другий Ватиканський Собор визнав, що рух за відновлення єдності між усіма християнами «виник завдяки благодаті Святого Духа» (Unitatis Redintegratio, 1). Собор також навчав, що Святий Дух, «розподіляє дари і служіння», є «Началом церковної єдності» (там же, 2). Енцикліка «Ut Unum Sint» ще раз підтвердила, що «законне розмаїття жодним чином не суперечить єдності Церкви, а навпаки, підсилює її велич та в значній мірі сприяє виконанню її місії» (UUS 50). Дійсно, «тільки Святий Дух здатний творити відмінність, різноманітність і, водночас, провадити усе до єдності... Саме він вносить гармонію у Церкву», бо, як сказав святий Василій Великий, «Він Сам є гармонія» (Гомілія в католицькому соборі Святого Духа, Стамбул, 29 листопада 2014 р.).

У цю річницю я дякую Господу за подорож, яку він дозволив звершувати нам як християнам в пошуках повного сопричастя. Я також поділяю здорову нетерплячість тих, хто інколи думає, що ми можемо і повинні робити більше. Однак нам не повинно бракувати віри і вдячності: за ці десятиліття було зроблено багато кроків для загоєння ран століть і тисячоліть. Взаємні пізнання та повага зросли і допомогли подолати глибоко вкорінені упередження. Розвивались богословський діалог та діалог любові, а також різні форми співпраці в діалозі життя, як на пастирському, так і на культурному рівнях. У цей момент мої думки звертаються до моїх улюблених Братів, Глав різних Церков і християнських спільнот, а також до всіх наших братів і сестер кожної християнської традиції, які є нашими супутниками у цій мандрівці. Як і учні, що прямували в Еммаус, відчуймо присутність воскреслого Христа, який йде поруч і пояснює нам Писання. Впізнаймо Його в ламанні хліба, оскільки ми чекаємо дня, коли разом розділимо євхаристійний стіл.

Я висловлюю вдячність усім, хто працював і продовжує працювати в Дикастерії, щоб зберегти усвідомлення цієї безповоротної мети в Церкві. Мені особливо приємно згадати про дві останні ініціативи. Перша – Екуменічний путівник для єпископів, який буде опублікований цієї осені, як заохочення та настанова щодо здійснення їхніх екуменічних обов'язків. Дійсно, служіння єдності є найважливішим аспектом місії кожного єпископа, який є «видимим джерелом і фундаментом єдності» у своїй місцевій Церкві (Lumen Gentium, 23; пор. CIC 383 §3; CCEO 902-908 ). Друга ініціатива - започаткування журналу Acta Œcumenica, який через відновлення інформаційної служби Дикастерії повинен допомогти усім, хто працює в служінні єдності.

На шляху, який веде до повного сопричастя, важливо пам’ятати про вже здійснений поступ, але не менш важливо уважно приглянутися до небокраю і запитати себе через Енцикліку «Ut Unum Sint»: «Quanta est nobis via?» (який є наш шлях?) (UUS 77). Одне певне: єдність - це головним чином не результат нашої діяльності, а дар Святого Духа. Але «єдність не настане як чудо у самому кінці. Швидше, єдність виникає, коли мандруємо; Святий Дух робить це в дорозі.» (Гомілія під час служіння Вечірньої, в базиліці св. Павла за стінами, 25 січня 2014 року). Отож, з довір’ям просімо Святого Духа, щоб Він керував нашими кроками і зробив нас усіх здатними почути заклик працювати над справою екуменізму з новим завзяттям. Нехай Святий Дух надихає на нові пророчі жести та зміцнює братерську любов між усіма Христовими учнями, «щоб світ повірив» (Ів. 17:21) задля більшої прослави нашого Небесного Отця.

ФРАНЦИСК

З Ватикану, 24 травня 2020 року

Фото з VaticanNews