Отець д-р Іван Дацько протягом двох днів розповідав про розвиток екуменічної думки половини XIX століття до кінця XX століття. Студенти та відвідувачі лекцій мали змогу не лише розширити свої знання про екуменічний рух, але й дослідити церковно-історичне тло: якою була Церква першого тисячоліття; взаємовідносини між Католицькою Церквою та православними Церквами та заклики до об’єднання; суперечки, розколи та схизми, їх причини; почути про Київську митрополію між Сходом і Заходом, більше дізнатись про екуменічний рух поза Католицькою Церквою та багато іншого.

 

 

«Якщо ми хочемо бути послідовниками Христовими – справжніми християнами, то маємо змагати до єдності, бути екуменічними. Добрий християнин повинен мати екуменічне наставлення. Слід озброїтись у велику терпеливість, бо що ми сіятимемо, – внуки чи правнуки після нас збиратимуть жнива», – наголосив під час лекції о. д-р Іван Дацько.

 

За словами о. д-ра Івана Дацька, християни роз’єдналися не заради правди, а задля владолюбства, грошолюбства, егоїзму. Звісно, були мужі, що намагалися відновити єдність. «Екуменізм не є політикою, хоча спокуси його політизації є величезні (Бо політика є переважно брудною, бо кожен хоче для себе одержати найбільше). Тільки якщо збережемо екуменічне богослов'я на належному духовному, богословському, науковому, академічному рівні, ми з часом (а це не залежить від нас, а від Божого промислу), змінимо стан чи то в Україні, чи по всій вселенній», – вважає о. Іван Дацько.

 

Довідка: о. д-р Іван Дацько, президент Інституту екуменічних студій УКУ, доктор богослов’я (Інсбрук, Австрія), колишній особистий секретар і канцлер Патріархів Йосифа Сліпого та Мирослава-Івана Любачівського; член Спільної Міжнародної Комісії для богословського діалогу між Православною Церквою та Римо-Католицькою Церквою.