Заступник міністра юстиції України Лідія Горбунова розповіла про проект нового закону про свободу совісті, праця над яким ще триває в Мінюсті. До його підготовки залучені представники релігійних та громадських організацій. Як зауважила заступник міністра юстиції, в новому законі передбачаються положення про часткове або повне фінансування державою соціально-важливих проектів релігійних організацій, право Церков на заснування загальноосвітніх навчальних закладів, право на викладання релігійно-етичних предметів, пільги на комунальні та орендні оплати тощо. В ньому не буде положення про примусове почергове використання храмів, яке спричинило численні міжконфесійні конфлікти.
Серед інших положень нового законопроекту особливо спірним залишається питання про надання Церкві, як релігійній інституції, статусу юридичної особи. Нинішнє законодавство передбачає надання такого статусу релігійним громадам, центрам, монастирям, духовним навчальним закладам.
Найактивніше положення про юридичний статус Церкви як інституції відстоює Українська Православна Церква (в єдності з Московським Патріархатом). Проти цього статусу виступає низка інших великих конфесій. Зокрема, представники Української Православної Церкви Київського Патріархату категорично проти такої юридичної зміни через те, що вона закріпить за Церквою все її майно, відібравши його у громад. Тому в разі переходу громад з однієї конфесії в іншу, Церква втратить свій храм та інше майно, нею ж збудовані чи придбані.
Як зазначив на конференції прес-секретар Патріархії УПЦ КП о. Євстратій (Зоря), запровадження статусу юридичної особи для Церкви може створити небезпеку судових позовів проти Церков через дії її представників, що може обернутися значними юридичними та майновими небезпеками. Крім того, він вважає, що переданням у власність Церкви майна громад є порушенням прав громадян.
Більшість виступаючих говорили про необхідність змін у законодавстві України, проте часто висловлювалися побоювання, що нова Верховна Рада, діючи згідно зі своїми вузько партійними інтересами та лобістськими зацікавленнями, може суттєво змінити у гіршу сторону розроблений у Мін’юсті новий законопроект. Тому, за словами Анатолія Колодного, завідувача Відділом релігієзнавства Інституту філософії НАН України, для релігійних організацій може виявитися кращим старий закон, ніж прийнятий сьогоднішнім складом ВРУ.
Директор Інституту релігійної свободи Олександр Заєць зазначив, що необхідно враховувати сучасні політичні обставини в українському парламенті і не ставити хороший проект під перманентний удар міжпартійних розборок у ньому. Він нагадав, що минулий склад ВРУ дуже чутливо ставився до релігійних питань, але суто вибірково — депутати захищали ті конфесійні інтереси, які їм вигідно. В той же час, як зазначили також інші учасники конференції, парламентарі не сприймали серйозно важливі для всіх релігійних організацій питання, зокрема, подвійної реєстрації релігійних організацій.
Головний спеціаліст відділу законопроектування з питань конституційного законодавства та державного будівництва Департаменту конституційного та адміністративного права Міністерства юстиції України Микола Клижка зауважив, що Україна має перед Парламентською Асамблеєю Ради Європи певні зобов’язанні, зокрема, у сфері релігійного законодавства. Проте певні вимоги ПАРЕ заходять в суперечність з побажаннями Церков, наприклад, у сфері юридичного статусу для релігійних інституцій та зменшення кількості осіб, які реєструють релігійну громаду, до трьох, замість існуючих десяти.
Поруч з правовим підносилося питання прийняття концепції державно-конфесійних відносин, перегляду конституційних норм про відокремлення держави від Церкви і Церкви від держави, які були дослівно продубльовані в українській Конституції з більшовицького декрету 1918 року. Релігійні діячі наголошували, що стосунки між державою і релорганізаціями мають бути партнерськими.
Другим за кількістю згадувань було питання введення у шкільну програму предметів релігійної етики. Було повідомлено про зустріч з цього питання, яка відбулася 18 травня у Секретаріаті Президента, на якій було досягнуто певних порозумінь, прийнятних для різних сторін. І якщо представники християнських Церков загалом підтримують впровадження цього предмету і є практично одностайними у підході, то представники інших релігій, політики, релігієзнавці висловлюють значні зауваження. Зокрема, вони апелюють до статті Конституції України, яка говорить про відділення школи від Церкви. Для багатьох особливо дивно було чути про радикально секулярний підхід до справи працівника Комітету ВРУ з питань духовності та культури. Натомість, релігійні діячі наголошували, що предмет „Християнська етика” не передбачає катехизації, але дуже потрібен для виховання в дітей морально-етичних норм та релігійної толерантності. Тобто, він у першу чергу потрібен державі та суспільству.
Представники релігійних організацій згадали про проблеми, які їх хвилюють. Зокрема, про долю Державного комітету у справах релігій, про проблеми з виділенням земельних ділянок, поверненням і передачею майна, соціальним служінням. Було звернено увагу на особливу важливість висвітлення всіх цих та інших проблем у ЗМІ, співпраці релігійних організацій із мас-медіа.
У конференції взяло участь доволі численне іноземне представництво. Гості представили стан релігійної свободи та державно-конфесійних відносин у США, Росії, європейських державах. Для українських учасників особливий інтерес викликали доповіді російських правозахисників та державних чиновників про стан справ у цій країні.
На конференції було представлено спецвипуск журналу „Релігійна панорама” і наступний номер щорічника „Релігійної свободи”.