У незрячої людини, як і у зрячої, складаються в голові асоціації та образи про місця, де вона буває, де працює, відпочиває, займається спортом та молиться. Про храмову будівлю вона скаже: тут дзвінка луна, десь збоку чи на висоті співає хор і пахне плавленим воcком свічок. Але людям в темних окулярах завжди цікаво, як оформлена церква, які тут ікони, як оздоблений вівтар, і, головне, якими предметами послуговується священик під час богослужінь. Колись про храмове облаштування у своїх друзів і рідних розпитував незрячий віруючий Ігор Шрамко. Після закінчення духовної семінарії та академії він став викладати закон Божий у недільних школах людям, що мають проблеми з зором.
«У слухачів недільної школи постають питання: а чому так, за що так, і чому у мене стається не так, як у решти. І, розмірковуючи над цими питаннями, ми вирішили створити альбом рельєфних малюнків додатку закону Божого», – розповів Радіо Свобода співробітник відділу соціального служіння Харківської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату) Ігор Шрамко.
«Закон Божий», деякі книги святого письма та життя святих почали друкувати рельєфно-крапковим шрифтом Брайля з кінця 80-х років минулого століття. А от створення ікон та альбомів з ілюстраціями храмового приладдя – це справа нова, бо донедавна була надто вартісною. Та й в Україні не мають досвіду видання альбомів, атласів, карт з рельєфними зображеннями, на відміну від Росії та Європи.
«Роздивлятися» руками
За словами директора соціального підприємства «Нотіс» Анастасії Герець, сучасна технологія шовкографії дозволяє досягти 3D ефекту, тобто на пластикових альбомних сторінках можна відтворювати об’ємні зображення. А головне – така технологія в рази дешевша за поширену, коли спеціальними формами, матрицями, а згодом рельєфними принтерами видавлювалися малюнки. Кореспондент Радіо Свобода спостерігає за процесом виготовлення одного з таких тактильних альбомів.
«Карти і альбоми ми створюємо завдяки шовко-трафаретному друку. Ми наносимо фарбу на трафарет і спеціальним приладом крізь вічка наносимо контурне зображення на пластик. Висоту, гостроту крапок, ліній, що витісняються з фарби, ми добирали методом проб разом з незрячими людьми. Вони нам радили, затверджували – їм же має бути зручно «дивитися» пальцями рук», – розкриває секрет технології приватний підприємець Сергій Хижняк.
«Мені зручно роздивлятися. Тут на сторінці рельєфний малюнок, під ним підписана по Брайлю назва. Під пластиковою сторінкою кольорова контрастна підкладка. Щоб ці рельєфні зображення було зручно роздивлятися не лише незрячим, а й людям, у яких є залишковий зір», – пояснює незрячий Ігор Шрамко, тримаючи один із перших альбомів у руках.
Свій проект створення тактильних альбомів Ігор Шрамко назвав «Через руки до серця», бо йому хочеться, щоб незрячі віруючі змогли проникнути в таїну богослужінь. А в церковних обрядах велике символічне значення мають предмети, які оточують мирян у церкві і якими послуговується священик. На 14 сторінках містяться 60 об’ємних ілюстрацій літургійного приладдя, схема храму іззовні та з середини, а також тут можна ознайомитися із священицьким одягом. За словами протоієрея Євгена Ромашина, що опікується соціальними питаннями в харківській єпархії, православна церква має розуміння, що богослужіння мають бути доступними для всіх парафіян.
«Це спосіб донесення православній людині не лише інформації про слово Боже. Передусім ми маємо дати можливість незрячій людині стати співучасником богослужіння і церковного життя», – підкреслив в інтерв’ю Радіо Свобода священик Євген Ромашин.
Проект «Через руки до серця» реалізується харківською громадською організацією «Незрячі юристи» за підтримки «Фонду преподобного Серафима Саровського» в рамках конкурсу «Православна ініціатива – 2013».
30 тактильних альбомів розійдуться по недільних школах, спеціальних бібліотеках для незрячих людей.