В одній газеті він побачив оголошення, що сім'я шукає недорогу хату. І вирішив отаким способом відродити рідні Липчани. Вже за кілька тижнів до Миколи Сафтюка звернулось 30 осіб — із Чернівецької, Вінницької, Закарпатської та Хмельницької областей.
“Бідні родини звертаються зазвичай. Не мають вони як купити ту хату. Таким даю житло за безвідсотковим кредитом. Хати коштують 5—15 тисяч гривень. Домовляюсь із тими людьми, що продають хату, і прошу її на виплат. Виступаю гарантом для них. Якщо людина не матиме грошей у визначений строк, то свої закладу. Потім вона зі мною розрахується”, — каже пан Сафтюк.
Біля кожного будинку є 40 соток городу. Якщо треба більше — дають більше.
“До нас уже переїхала одна сім'я, молода жінка з трьома дітьми. Будинок її коштує шість тисяч гривень. Хата добротна, тепла, бо з черепашнику. Жінка отримує грошову допомогу, ходить буряки сапати й виплачує за хату. Попередні господарі залишили цій жінці старі меблі, диван є. Вона ще зробить підлогу дерев'яну, паркан поремонтує. Та й можна жити”, — каже голова.
А ще одна родина дала завдаток за хату. Поки що не переїхали, бо ведуть ремонтні роботи.
“Село у нас хороше. Маємо водогін. На жаль, газу нема. Користуємось електроплитами, деякі у грубці палять. Тепер освітлюємо центральну вулицю”, — каже Микола Сафтюк.
У Липчанах більшість селян займається садівництвом, деякі вирощують на своїх полях овочі та зернові. У кожному дворі є корова чи кінь, автомобіль, на хатах висять супутникові “тарілки”. У п'ятницю та вихідні — дискотека, два рази на тиждень приїздять торговці із сусіднього райцентру Новодністровська. Можна купити і продукти, і одяг. Автобуси ходять двічі на день до Могилева-Подільського та Новодністровська.
“Ще хочу створити у нас базу відпочинку. У селі чиста водичка, пісок, свої гори. Ще одна річечка є мілка, там добре малим дітям купатись. Побудувати хатки, ставочок зробити, рибки туди запустити — і можна на цьому мати гарні гроші. Шукаю спонсора. Також маємо касу взаємодопомоги. Здаємо щороку по 50 гривень. Якщо хтось захворів чи помер, беремо звідти гроші. От недавно жінці операцію робили — усе село помогло. Так само на похорон. Хто що має, те й несемо. Люди в нас дуже дружні”, — запевняє пан Сафтюк.
У сільського голови є лише одна умова для тих, хто хоче жити у Липчанах: “Багатих не шукаємо, хай приїжджають люди скромні, але щоб не були алкоголіками чи наркоманами.
По людині все відразу видно. Одна така сімейка вже приїжджала. Передзвонив у їхнє рідне село, розпитав про них. Як виявилось — це ще ті скандалісти. І до спиртного не байдужі. Я сказав, що не хочу таких жителів. Моя мета — відродити село й зберегти школу”, — наголошує чоловік.
Вікторія МИКИТЮК „Експрес” № 54 (6948) 23 — 30 травня 2013 року