До участі Круглого столу залучені директор ІЕС Антуан Аржаковський, який є одним із авторів збірки «Віхи, через сто років»; спеціаліст з питань безробіття і голова асоціації «Демократія та Духовність» Жан-Битист Фуко; член редакції «Philosophie Magazine» Михайло Єльчанінов.

Публікація у Москві у березні 1909 року збірки «Віхи, через сто років» становить важливу дату в історії російської думки. Сім видатних інтелектуалів (серед яких Микола Бердяєв та Сергій Булгаков) зібралися, щоб висловити своє відчуття тривоги з огляду на радикальну та нігілістичну еволюцію своїх колег та своє побоювання, що така еволюція може призвести до безпрецедентної кризи.

Будучи дуже різними, всі вони хотіли запропонувати нову течію думки, яка б грунтувалася на приматі духовного життя, захисті права, повазі до людської особи. Усі посилалися на своїх славних попередників, таких як Чаадаєв, Соловйов та Толстой, щоб запросити своїх сучасників віднайти спільне коріння і запропонувати їм діалогувати, поки ще не пізно.

Збірка відразу ж зазнала великого успіху і ще зараз є орієнтиром для російської інтелігенції. Через сто років після публікації цієї збірки вісім інтелектуалів різних національностей та християнських віросповідань вирішили відзначити цей ювілей. Цікаво відзначити сьогодні, що сучасне розчарування по відношенню до ідеологій триває більше століття? Чи не є нагальним зараз викрити відхилення ультра-сучасності, позначеної, між іншими феноменами, вичерпуванням капіталістичних та комуністичних моделей, цілковитою втратою західними засобами масової інформації орієнтирів та появою радикального нео-атеїзму? Чи побачимо появу нового інтелектуального покоління, цього разу світового, здатного показати, де є «запасні виходи»?

За інформацією http://www.france-russie2010.fr