До пошуку визначення поняття філантропії лектор залучила усіх присутніх. Після виписування ряду асоціацій та обговорення, у групах з’ясували, що дефініція дуже банальна і проста: це віддання часу, коштів, здібностей для блага суспільства без очікування якогось зиску. Метою пані Куц було висвітлити тільки соціально-культурний аспект філантропії, оскільки це явище знаходиться на межі різних наук і може себе проявляти у різних аспектах. 

У рамках лекції Світлана Куц намагалась роз’яснити різницю між взаємодопомогою, благодійністю та філантропією, які часто вважають за одне й те ж. Також лектор показала у розрізі, яким чином ці три поняття проявляються і втілюються в різних конфесіях та релігіях. 

Власне, явище філантропії в Україні ще багатьом невідоме. Світлана Куц каже, що невід’ємною її ознакою є інституалізація благодійництва та запобігання проблем, а не тільки їх вирішення, над чим в Україні поки що мало задумуються. Більшість своїх коштів українські благодійники віддають на сиріт, знедолених, дітей (в середньому понад 20%), при чому на екологію, мистецтво, захист прав людини виділяють менше 2 %, що сприяє поглибленню проблем у цих керунках. Лектор вважає, що через неефективні організаційні структури, недовіру населення до цих структур, відсутність впровадження існуючого законодавства та попсовість (мода на пожертви серед відомих людей), якої набуло українське благодійництво, явище філантропії як таке в Україні звучить якось наче з космосу.

«У нас нема такого переконання, що кожна людина має щось вкласти в суспільство,» - каже пані Світлана.

А таки нема.

Студентка МПЕН Іванка Рудакевич