-
Кілька років тому до полтавські спеціалісти познайомились з дитиною, яка зовсім не йшла на контакт. Жодна людина не викликала у неї зацікавлення. Психологи, логопеди, педагоги, медсестри, лікарі намагалися хоч якось з нею заприязнитися. У кабінетах справа не рухалась. Тоді спробували піти з нею на прогулянку. Серед дерев і квітів дівчинка почувала себе зовсім інакше
-
Многие мечтают открыть свое дело, но всякий раз нас что-то останавливает: неуверенность, неуместность, отсутствие специального образования. Мы собрали самые интересные, на наш взгляд идеи, для реализации которых нужно, прежде всего, желание и вера в успех.
-
Розповісти про те, що хвилює і лякає, легше через творчість – в арт-терапії не потрібні слова. «Поранені не будуть вам розповідати, що ТАМ відбувалося. Вони не готові. Якось моя колега консультувала пораненого. Згадувала, як його аж трусило, однак він майже нічого не розповідав. Хоча контакт і довіра між нею та пораненим були. Я порадила дати йому глину – щоб він просто м'яв глину в руках. На наступну зустріч із ним вона принесла шматок.
-
В народі їх називають "воїнами добра". У найскладніші для країни часи їх усіх об’єднало бажання допомогти. Одні це роблять частково, інші — присвячують цьому життя.
-
Якось, їдучи потягом до Львова, я розговорилась із чоловіком навпроти. У напівтемряві вагона він усе ніяк не міг заспокоїтися, був знервований, тим часом як мене одноманітний перестук, навпаки, заспокоював. Він заходився розповідати про війну в Афганістані, як його призвали, як боявся туди їхати, як важко було воювати, про те, що ніколи не забуде очей убитого побратима...
