Поїздка відбулася за сприяння Нідерландської реформованої протестантської церкви та Інституту екуменічних студій УКУ. Разом з пастором протестантської церкви д-р Гелен Зордрагер студенти відвідали дім, в якому живуть старенькі жінки, циганський табір, а також діоцезію Реформованої церкви.

У Берегово, більшість мешканців міста розмовляють угорською мовою, навіть вивіски на магазинах –двомовні. Що й казати, адже Закарпаття межує з Угорщиною, а одна із основних вулиць Ужгорода закінчується словацьким кордоном. На вулицях часто бігають маленькі цигани, просячи у перехожих копійку. Край багатий на термальні води, унікальне закарпатське вино, з часом Закарпаття стає все більшою туристичної родзинкою України. Пастор реформованої церкви розповідає, що машини швидкої допомоги звідси швидше доїжджають в Угорщину, ніж потребуючі можуть сподіватися на допомогу тут. Реформована Церква на Закарпатті має цілу мережу соціального служіння – пекарня хліба для безхатьків, група віруючих жінок, які готують порції їжі для голодних, проекти подарунків на Різдво, допомога самотнім матерям.

Як розповів нам пастор Реформаторської Протестантської Церкви на Закарпатті, вони не отримують жодної допомоги від держави, ба більше, часом якраз навпаки. До прикладу, недавно надійшло декілька вантажівок гуманітарної допомоги з Нідерландів, але вони досі закриті на митниці,а церква чекає якогось дуже важливого документа з Києва.

Про це ж кажуть і в домі пристарілих, де працює сім’я вірних бабтистської церкви. «Ми беремо в будинок таких жінок, що насправді нікому не потрібні. Когось ми знайшли в сараї, когось нам привезли сусіди. Ці бабці абсолютно різних конфесій. Одна - православна з Росії, інша – баптистка, а ось ця бабця прийшла до нас, взагалі проклинаючи Бога на кожному кроці, немовби якийсь злий вселився, але зараз вона дуже спокійна», - розповідає жінка, що вже другий рік живе і працює в домі пристарілих.

У циганському таборі в Берегово служить українець угорського походження Шенон. Він розповідає, що ввечері працює програмістом, а зранку він пастор євангелистської протестантської церкви для циган. «Коли я зустрів Бога в своєму житті, то відчув, що моє покликання служити цим людям. Дивно, адже раніше я їх просто ненавидів. В дитинстві вони вкрали мій велосипед, а тепер вони мої брати» - ділиться спогадами пастор.

Студенти були вражені тим, як можна одне місто кожного разу відкривати по-новому. Поряд із хмільним закарпатським вином, термальними водами, є ще прості люди, які творять ініціативи знизу. Таким чином проста, здавалося б, екскурсія на Закарпаття може стати справжніми реколекціями, відновою духа і потужним чинником побудови спільноти.

Софія Кочмар