Мови

 

ФІНАЛІСТ. Ольга Цвігуненко — «Дитячий психіатр з Полтави, створила проект "Терапія природою" для лікування дітей, хворих на аутизм» (Інтернет-видання Natemu.info)

Ольга Полив’яна: "Немає двох однакових аутистів. У них можуть бути схожі симптоми, схожі реакції, але все дуже індивідуально. Потрібно шукати особливий підхід до кожного" . Кілька років тому полтавські спеціалісти познайомились з дитиною, яка зовсім не йшла на контакт. Жодна людина не викликала у неї зацікавлення. Психологи, логопеди, педагоги, медсестри, лікарі намагалися хоч якось з нею заприязнитися. У кабінетах справа не рухалась. Тоді спробували піти з нею на прогулянку. Серед дерев і квітів дівчинка почувала себе зовсім інакше..

 Загадка «людей дощу»

Це була вже не перша пацієнтка з аутизмом у моїй практиці, але перша, яку вдалося оглянути тільки на майданчику. У приміщенні вона закривала очі, затуляла вуха, ховалась у куточок і плакала. Немає двох однакових людей, немає двох однакових аутистів. У них можуть бути схожі симптоми, схожі реакції, але все дуже індивідуально. Потрібно шукати особливий підхід до кожного, – розповідає Ольга Полив’яна, завідуюча дитячим відділенням ПОКПЛ ім. О.Ф. Мальцева. Лікар вже 7 років працює у цьому відділенні і нещодавно його очолила.

– Після зустрічі з цією дитиною я глибоко замислилась – нам терміново потрібен гарний дитячий майданчик. Він буде корисним для діток з різними вадами, адже коли вони заграються, їм буде легше виявити свої проблеми. Та й взагалі, прийшло усвідомлення, що дитяча лікарня не має бути чимось сухим і казенним, з суворими лікарняними стінами. А коли йдеться про аутистів – це особливо актуально, адже вони погано переносять зміну обстановки і чуже, незнайоме середовище.

Двоповерхове відділення розраховане на 40 дітей і 10 підлітків (для військової експертизи). Заповнене в середньому на 75%, лікарі намагаються обстежити, підібрати лікування і спостерігати пацієнтів амбулаторно.

За весь час існування дитячого відділення Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф.Мальцева на стаціонарному лікуванні побувало 70 діток з аутизмом. Але насправді їх більше, - говорять лікарі, – у когось діагноз не встановлений, дехто лікується в інших містах (зазвичай, Київ і Харків) або за кордоном, деякі стоять на диспансерному обліку і не завжди потрапляють до стаціонару.

В Україні діагноз «аутизм» має право поставити тільки дитячий психіатр. Але у всьому світі корекцією аутичних розладів займається мультидисциплінарна команда: лікарі, психологи, психотерапевти, логопеди, нейрокінезотерапевти, остеопати тощо. Саме такий підхід дає найкращі результати.

Чиновники порадили не чекати державних грошей, а шукати гранти

– Все почалося навесні минулого року, коли нас зібрав Віктор Петрович Лисак, директор Департаменту охорони здоров'я, і сказав, що не варто чекати на державне фінансування, становище надскладне, тому потрібно залучати недержавні джерела. Голова облради Петро Ворона теж порадив активізуватись у пошуку грантів, – розповіла пані Ольга. – Я познайомилась з донькою лікаря з Горбанівського геріатричного пансіонату, яка зробила там «зелену» зону для відпочинку літніх людей, вигравши грант з цим проектом. Ми розговорились, і вона порадила, куди можна подавати заявки і проекти. Наш головний лікар Олег Володимирович Погорілко дуже позитивно ставиться до таких ідей, тому вже влітку ми почали роботу над створенням дитячого майданчику, де можна було б і реабілітацією займатись, і відпочивати, і вести прийом пацієнтів. Розумієте, не всі діти хочуть говорити про свої проблеми з незнайомими людьми у казенному кабінеті, пофарбованому у стандартні кольори. Дуже важко буває відкрити дитячу душу, особливо, якщо їй вже зашкодив жорстокий дорослий світ. Так і почали створювати проект, який опинився на межі екології і соціальних проблем.

Ми вирішили податись восени для здобуття гранту від Фонду Інституту Франції і відомої французької косметичної марки, яка 14 років тому заснувала премію «Земля жінок». Її вручають жінкам, які дбають про навколишнє середовище. Головна умова – проект має бути пов'язаним з екологією, і у ньому має головувати жінка, громадянка країни, від якої надсилається проект. Французи також цінують не віртуальні плани, а конкретні, вже зроблені кроки. Щоб отримати, умовно кажучи, кошти на крісло, треба спочатку змайструвати і показати стілець. Потреб чимало: і ліцензовані методики лікування, і обладнання. Та треба ж з чогось починати, тому написала про зоокуточок, сенсорну кімнату і «зимовий сад», які ми самі вже почали облаштовувати. Це допоможе не тільки у лікуванні дітей, але й зробить їх перебування у лікарні менш травматичним, більш затишним та приємним. Французи по-своєму це описали для сайту – проект для «терапії природою».

«Старий майданчик виглядав як у фільмах жахів про психлікарні»

– Наш старий майданчик виглядав жахливо: усі гойдалки поржавіли і зламались, все було непридатним і тільки заважало. Він виглядав як у фільмах жахів про психлікарні – бери і знімай продовження.

Навіть у відпустці я з колегами проводила час у роботі, щоб впорядкувати ігровий майданчик і створити нові об'єкти. Самі щось вигадували, фарбували, копали, садили… Заіржавілу гірку ми використали, наприклад, як підставку для клумби – виростили квітковий «водоспад». Навіть створили ставок з рибками.

Мрію про дитячий басейн на цій території, хоча б гумовий для початку, а там і про постійний за останнім словом техніки і санітарії. Влітку немає нічого кращого для дітлахів – вода чудово розвиває дрібну моторику, координацію рухів, рівновагу, – зауважує лікар. – В один прекрасний момент виникла ідея долучити дітей до… міні-городу. Ми разом садили і доглядали зелень, моркву, квіти. Це не передати, коли зранку тебе зустрічає натовп дітей з тими чи іншими розладами психіки та поведінки з радісним криком: «А що ми сьогодні будемо садити???». Вони завзято цим займались, різні терапевтичні методики вкладались ніби гра, і все пішло на користь дітям. Це вже зовсім по-іншому, ніж «ось тьотя лікар зараз про щось питатиме, а потім будемо ще щось робити» – вони були у колі друзів, займались цікавою справою.

Власноруч вирощений без жодної «хімії» урожай споживали у стравах – доводилось тільки пильнувати, щоб морквини не погризли прямо з городу (Сміється). Навіть коли вже виписались, телефонували і запитували: «Як там наш город? Що ще виросло?».

Догляд за рослинами – це ще один метод розвитку дрібної моторики. Від того, наскільки добре розвинена дрібна моторика, залежить розвиток мовлення. І все це ніби таке просте, але дуже дієве. Для дітей з вадами розвитку, порушеннями сенсорного сприйняття, з відставаннями психічного розвитку і аутизмом такі види терапії дають позитивний результат.

З пластикових пляшок виклали мапу України і повишивали… паркани

– Одного разу, гортаючи сайти для натхнення, побачила, як американка прикрасила стрічками свій паркан – «вишила» на сітці квіти. І я подумала, що ми зможемо не гірше, та ще й з національним колоритом. Шкода, що стрічки купувати було дорогувато, тому назбирали старих і непотрібних речей, які і пустили в справу. Пізніше на Facebook познайомилась з групою вишивальниць, переважно з Західної України, які були в захваті від ідеї і всіляко підтримували весь проект. Здається, вийшло доволі ефектно (Сміється). Дітям надзвичайно подобалося виплітати цілі картини.

Дійшли ми і до сортування сміття – збирали пластикові пляшки, фарбували їх зсередини у жовтий і блакитний кольори і виклали мапу України. До нас почали підходити колеги і пацієнти інших відділень, пропонувати допомогу, приносити пляшки, декорувати разом з нами.

Психіатр хоче залучити «братів наших менших» для допомоги дітям з психічними і поведінковими розладами:

– Частина проекту, яку дуже хочеться втілити – зоокуточок. У нас склалась практика, що діти спілкуються з тваринами. І вони змінюються на очах, оживають! Є кілька «зоотерапевтів»: французький бульдог Веніамін, лабрадор Санта і мій гіпоаллергенний кіт – канадський сфінкс Хош. Діти їх обожнюють і можуть годинами з ними бавитись, щоразу з нетерпінням чекають, коли власники приведуть улюбленців. Тому хочеться завести постійних мешканців, які неабияк допомагають нам, лікарям.

На зиму ми облаштували спортзалу з «псевдосенсорною» кімнатою – своїми руками розфарбували стіни, виготовили м'які стенди з фігурами тварин, казкових персонажів, принесли іграшки власних дітей, трохи придбали розвиваючих ігор, в тому числі і з методик Монтесоррі. Добре, що колег-ентузіастів вистачає, – радіє Ольга Полив’яна.

– Хочеться зробити і «зимовий сад», адже дітям цікаво доглядати за рослинами – вони стежать, коли виріс новий листочок, розпустилась квітка, і це приносить їм радість.

- Я навіть задумалась над тим, - продовжує лікар, - що якби усіх дітей в нашій країні, як слід, привчали змалку дбати про живе, пояснювали, що і рослинам боляче, коли їм шкодять, то це б кардинально змінило багато чого у майбутньому: і екологію вдалось би покращити, і з купами сміття назавжди б розпрощались. Це цілий комплекс проблем та ідей.

Лікар запропонувала проект, цікавіший за порятунок безпритульних тварин та озеленення індустріального міста

– У січні мені зателефонували і повідомили: «Вітаємо! Ви потрапили до трійки переможців по Україні, але ми не скажемо, яке у Вас місце – все на церемонії». Я надзвичайно зраділа цьому і вирушила на вручення.

Зазвичай церемонія проходить дуже урочисто у посольстві Франції, під прицілом камер провідних телеканалів, але, зважаючи на ситуацію в Україні, вже другий рік поспіль її проводять дуже скромно і стримано. Не до веселощів, насправді. Приїхали інші фіналістки – обидві з Дніпропетровська, які зайнялись чисто екологічними проектами: одна рятує безпритульних тварин, а інша (у минулому - львів'янка) переймається індустріальністю міста і хоче його озеленити, зробити схожим на Львів. Але мій проект визнали найкращим в Україні, і він посів перше місце з нагородою у 5000 євро! І я маю честь летіти на фінал до Франції, де представниці ще 6-ти країн теж борються за перемогу. Не знаю, чому до фіналу обирають саме 7 країн, але знаю своїх конкуренток, – рішуче налаштована конкурсантка.

Полтавка змагалась з Міленою Матос (Португалія), Веронікою Фірс (Франція), Євою Гросс (Німеччина), Хадією Бікеруан (Марокко), Катериною Воробйовою (Росія), Лірі Ефті Сеона Руїз (Швейцарія). Представниця Португалії лідирувала з проектом порятунку парку біля старовинного замку Буссако, а француженка посідала друге місце з проектом збереження фруктів на зиму – пропонує… варити варення і займатись звичайним консервуванням. Росіянка займала передостаннє місце і на церемонію взагалі не прибула. Журі обрало найкращим серед семи країн проект з Португалії і нагородило Міжнародною премією.

Полтавці дізнались про глядацьке голосування лише за 2 доби до його закінчення

За 11 годин до кінця голосування Ольга Полив’яна стабільно трималась у трійці лідерів, здобувши майже 5000 голосів симпатиків її проекту, відстаючи від португалійки і француженки на кілька тисяч голосів.

– Один приз присуджує журі – це близько 10 000 євро, ще один приз можна здобути завдяки глядацькому голосуванню на сайті проекту – це ще 5 000 євро. На жаль, так склалось, що у нас люди запізно дізнались про таке голосування, Франція і Португалія виявились надзвичайно активними і відставання збільшувалось. Та попри все, завдяки повідомленням у мережі Facebook від друзів і небайдужих людей понад 600 людей встигло проголосувати за мій проект за добу до закриття, – розповіла пані Ольга.

Усі здобутки лікар планувала витратити виключно на поліпшення і оновлення умов відділення, щоб можна було надавати максимально ефективну допомогу навіть самим особливим пацієнтам. Вже є кімната-«гіпнотарій», затишне місце для релаксації під приємну музику чи звуки, ароматерапії, але вона потребує переобладнання. Тому відділення радіє будь-якій спонсорській допомозі.

«Я розумію, що може бути інакше»

– На свій день народження три роки тому я попросила у родини і друзів незвичайний подарунок – стажування в Ізраїлі, щоб побачити, як виглядає одна з найкращих у світі служб дитячої психіатрії. Два тижні я ходила, зазирала у всі шпарини, побачила роботу від прибиральника до заввіділенням. Виявилось, що там працює два лікаря з України і один з Росії, – ділиться враженнями пані Ольга. – АВА-терапія (Applied Behavior Analysis – Прикладний Аналіз Поведінки) – найкраща, не медикаментозна методика для лікування аутистів, але, на жаль, на Полтавщині немає жодного фахівця, який нею володіє. Їх взагалі по Україні дуже мало. Щоб стати сертифікованим фахівцем, потрібно опанувати 4 навчальні цикли. Один такий цикл коштує 400 доларів. Викроїти такі кошти з сімейного бюджету лікаря нереально. Але потреба у таких терапевтах чимала. Що важливо – цю методику може опанувати не тільки лікар, а й психолог чи педагог.

За кордоном лікар часто відзначає прогресивне ставлення до людей з різними вадами. У тій же Франції, під час візиту на церемонію, вона побачила групу англомовних дітей з синдромом Дауна, яких привезли на екскурсію Парижем. А екскурсію для лауреатів проводив наркозалежний з проблемами психіки на реабілітації. Чоловік мешкає у гуртожитку і заробляє собі на життя, розповідаючи про красу Парижу. Ольга Полив’яна переконана, що це потрібно мати на увазі і прагнути до змін.

Ольга Цвігуненко, Інтернет-видання Natemu.info - 8 червня 2015 р.