Мови

 

Йоан ХХІІІ і Йоан Павло ІІ та міжрелігійний діалог

2014-04-10 12:00

Попереднього разу ми згадали про те, що Папа Йоан ХХІІІ був першим Главою Католицької Церкви, який зустрівся із Главою Англіканської Церкви. Але найбільшою його заслугою в ділянці діалогу було скликання Другого Ватиканського Собору, який став поворотним моментом в питанні діалогу Католицької Церкви з іншими християнськими Церквами і церковними спільнотами, та з представниками інших релігій. Цим питанням присвячені деякі частини Догматичної Конституції про Церкву «Lumen Gentium» (пп. 15-16), та два окремі документи: Декрет «Unitatis redintegratio» про екуменічний діалог, та Декларація «Nostra Aetate» – про міжрелігійний.

Наступник блаженного Йоана ХХІІІ – Папа Павло VI – впроваджував ці постанови у життя, але тогочасні зустрічі відбувалися лише, так би мовити, на «високому рівні», за участю єпископів та богословів. Блаженний Йоан Павло ІІ залучив до цієї справи також вірних-мирян, заохочуючи місцеві Церкви та кожного охрещеного співпрацювати з нехристиянами та представниками інших конфесій у справах спільного добра, підтримуючи різні спільні ініціативи на теми миру, свободи, захисту людських прав, суспільної справедливості, боротьби з тероризмом, захисту навколишнього середовища.

Папа-слов’янин спонукав католиків ступати шляхом діалогу, подаючи приклад шляхом сміливих безпрецедентних жестів, як от молитва за мир в Ассизі 27 жовтня 1986 року, коли на батьківщині святого Франциска зібралися разом понад 70 провідників різних релігій з усіх кінців світу. «Єдиною є мета та однаковим – намір, але молитимемося відповідно до різних форм, шануючи інші релігійні традиції. І в цьому також вміщене послання: ми прагнемо показати світові, що щирий молитовний порив не спонукає до протистояння, ні, тим більше, до зневаги іншого, але, радше, до конструктивного діалогу, в якому кожен, не припускаючи жодним чином ні релятивізму, ні синкретизму, дедалі живіше усвідомлює обов’язок свідчення та звіщення», – зазначав він з цієї нагоди.

Блаженний Йоан Павло ІІ здійснив багато жестів, важливих для діалогу між різними вірами. Серед них згадаємо візит до Університету Аль-Азгар в Єгипті, що є одним з найважливіших центрів ісламського богослов’я, молитва біля «Стіни плачу» в Єрусалимі та відвідини синагог, мечетей та інших нехристиянських місць культу, зустрічі з представниками різних релігій під час Апостольських подорожей та зустрічі у Ватикані з релігійними провідниками з усього світу. П

апа Йоан Павло ІІ залишив важливий слід також на шляху екуменічного діалогу з протестантами, англіканцями та православними, а його бачення діалогу між християнами підсумоване енцикліці «Ut unum sint», яка побачила світ 25 травня 1995 року та є 22-гою з черги, яка вийшла з-під його пера. У цьому документі екуменічний шлях представлено, як шлях «навернення серця», душею якого є молитва. Справжній діалог, як читаємо, «має характер спільного шукання істини, особливо, щодо Церкви». Він народжується з молитви, яка також є його плодом. Єдність, яку можливо осягнути лише за умови «спільного прийняття цілісності змісту об’явленої віри», вже існує, як Христовий дар Своїй Церкві, а завданням екуменічних зусиль є по-богословському виразити цю єдність, використовуючи відповідні церковні форми в законних відмінностях.

Радіо Ватикану