Мови

 

Відгуки про навчання на програмі

 

Відгуки про програму:

 

Галина Бодак, соціальний працівник НРЦ «Джерело»

Я тішуся з того, що попала на курс "Медико-психологічний та соціальний супровід осіб з особливими потребами". Приємні викладачі, дуже багато цікавої і доступної інформації. Кожне відвідування лекцій спонукало мене багато роздумувати про стосунки з неповносправними особами. Багато нового я відкрила для себе, змінила своє бачення не тільки стосовно неповносправних осіб, але й відносно своєї сім'ї. Отримані знання я використовую у вихованні власних дітей. Міняю себе і світ навколо себе.

______________________________________________________________________________________

Анна Оленська, студентка Магістерської програми екуменічних наук УКУ



Супровід… - Це місце зустрічі людей із різним досвідом, характером, різного віку, статі, статусу, стану… - Це місце, де різне має спільне. Формація, в якій доброзичливість стає фоном, а любов основою. Це кабінет психотерапевта, в якому почуваєш свою важливість, значимість присутності і підтримку. - Супровід – це місце, де ти маєш право на сльози і сміх, радість і смуток, безтурботність «тут і тепер» та тривогу за завтрашній день. Це простір бути собою. Середовище, в яке вливаєшся, використовуєш як ресурс, в якому проживаєш своє неповторне життя протягом дев’яти місяців.

______________________________________________________________________________________

Сідельникова Марта, соціальний працівник

В рамках курсу «Медико-психологічний та соціальний супровід осіб з особливими потребами», що проводиться на базі Українського католицького університету викладали нам одні з найкращих практикуючих педагогів та психологів. Навчання вмістило в себе повністю всю необхідну інформацію, щодо особливостей розвитку осіб з психофізичними вадами, осіб з інтелектуальною недостатністю. Робота в рамках супроводу у навчанні в інтегрованих та спец-класах. Супровід сімей та підтримка батьків. Ми отримали практичні навики у роботі з людьми різного ступеня неповносправності. Добре засвоїли методи корекційної роботи та навчились корекційних методик. Отримали повномасштабну роботу викладання та вичерпні відповіді на всі свої питання. Пари велись у вигляді великого діалогу, що дало змогу повноцінно сприймати матеріал та глибше вникнути у поставлену суть проблеми.

Загалом вважаю, що навчання проводилося на високому рівні подачі матеріалу, а програма всецільно охоплювала всі необхідні питання. Курс є необхідним для широкої аудиторії слухачів: початківців та практикуючих психологів і педагогів, батьків та соц-робітників, та просто людей, що мають у своєму колі спілкування неповносправну особу.

Велике спасибі!

______________________________________________________________________________________

Діна Вікторова, лікар, мама чотирьох дітей, з яких Григорій – хлопець з особливими потребами

На курсі МПСС я познайомилася з моїми чудовими одногрупниками. І отак разом, в дуже доброзичливій та щирій атмосфері ми прожили цей курс.

Я вивчала людину від народження і до смерті, її емоційний світ, його важливість та зміни в різні періоди життя. Зрозуміла базові потреби людини, тобто, і мої теж. Усвідомила стереотипне мислення, страхи, як вони псують життя, стосунки, важливість похвали і потребу у похвалі.

Ці знання я принесла у свою сім’ю. Я вчилася відчувати, прислухатися до відчуттів інших. Це, виявляється, реально і важливо. Я більше відчула себе саму.

Як мама дитини з неповносправністю усвідомила важливість піклуватися про себе, дбати про ресурси для себе, вчилася доброзичливості до себе. Прочитавши рекомендовану літературу, зокрема “Оскар і рожева пані” Ерік-Емманюеля Шмітта, змінила своє ставлення до сина: на перший план виступив хлопець-підліток, а не його неповносправність.

Цей курс дуже людяний. Дуже задоволена, що його пройшла.

______________________________________________________________________________________

Орест Апостолюк, семінарист, брат дівчинки з особливими потребами

Вже з першого заняття я був у захопленні, поки що лише від якісно та цікаво поданої інформації. А на наступних заняттях, коли вже група добре познайомилася і студенти почали довіряти одне одному, то до захопливої інформації від викладачів додалося ще й відчуття спільноти, захищеності та підтримки всередині групи. Це дозволило щиро ділитися своїм настроєм і почуттями, проблемами і успіхами, переживаннями і страхами, і всім, що турбувало в даний момент.

Програма дуже грамотно поділена на тематичні модулі. В свою чергу, модулі поділені на: теоретичні заняття, аналіз практики, танце-рухову терапію та на відреаговування до модуля.

Теоретичні заняття починалися з кола настрою, що дозволяло висловити все, що лежало на душі та поділитися цим з групою. Коло настрою, як на мене, чудовий початок будь-якої спільної діяльності. Власне теоретична частина заняття завдяки умілому та доступному поданню інформації дозволяла з головою поринати у все, про що йшла мова. І на завершення кожен міг висловити свої враження від заняття, свої висновки, що дозволяло ще краще закріпити почуту інформацію і осмислити її з точки зору когось іншого.

На аналізі практики мене просто завалювало життєвим досвідом інших учасників відносно стосунків з неповносправними особами. Я зміг почути з якими проблемами стикається кожен з учасників, як їх вирішує, або які у нього є запити до групи. Кожен з учасників, виходячи з власного досвіду, давав цінні поради щодо тої чи іншої проблеми, дозволяв поглянути на проблему з іншої сторони. Я дуже багато почерпнув для себе з цих занять і намагався також віддати групі все, що можу.

ТРТ дуже класно знімає напругу і дозволяє розслабитися. Після занять з ТРТ я зауважив настільки я почав краще танцювати і вільніше себе почувати – різниця просто шалена. Це все завдяки грамотному поданню п. Олі.

На відреаговуваннях була змога оцінити весь модуль і виділити найкращі моменти та вказати на недоліки. Все це точно буде враховане і на наступний рік удосконалене. Цілий модуль про розвиток людини дозволяв побачити загальну картину формування людини, зрозуміти, що впливає на її поведінку, вчинки, манери. Всі ці знання я використовував для того, щоб пригадати як я ріс, а, пізнаючи і аналізуючи це, я починав розуміти чому я саме такий, який я є. Відповідно, я починав розуміти це стосовно інших, що в кожного теж своя історія розвитку, історія життя, що всі життєві події, середовище проживання впливає на людину і робить її такою, якою вона є – унікальною.

На заняттях, на яких обговорювалося про сім’ю як систему, я дуже багато переосмислив свою роль у сім’ї, зрозумів, що було не так, що мені заважало жити своїм життям. Завдяки цьому я себе почуваю набагато вільнішим.

Також я більше познайомився з особами з неповносправністю, як в теоретичному, так і в практичному плані, що також вагомо вплинуло на мене. Я відкрив їхній дар, який вони несуть для всіх людей: як приймати себе та ближніх такими, якими ми є, бути щирими у своїх емоціях, не боятися своїх емоцій, ділитися ними, бути відкритими на стосунки. А головне це повна довіра до Бога, любов до ближніх та вдячність за те, що маємо, яким би малим, на перший погляд, воно не було.

Одним з найцінніших на цьому курсі був стосунок з іншими студентами. Завдяки колу настрою я навчився співчувати, підтримувати, не осуджувати, бути солідарним. Також під час танце-рухової терапії відбувалися чудові вправи, які дозволяли взаємодіяти і більше пізнати один з одного. Я настільки подружився, настільки почав довіряти своїм однокурсникам, що абсолютно вільно можу розмовляти з ними на будь-які теми і також бути відкритим та не соромитися своїх почуттів та емоцій. За цей курс я почув більше приємних слів, більше отримав підтримки, ніж за все моє попереднє життя. Це дуже підняло мою самооцінку і дало можливість більше себе полюбити, а як наслідок я можу більше любити інших.

Все вищеописане надзвичайно вплинуло на мене у кращу сторону. Я став більш відкритим, почав більше висловлювати свої думки та почуття, краще пізнав себе та почав краще спілкуватися та прислуховуватися до інших. Вчуся бути «тут і тепер» та насолоджуватися кожним моментом життя.

Як би чудово все не виглядало, але воно було б неможливим без п. Оксани Винярської та п. Ірини Роговської. П. Оксана, будучи координатором процесу навчання, повністю влилася в наш колектив і дуже кваліфіковано та ненав’язливо вносила поправки, слідкувала за атмосферою в групі, давала цінні поради і робила все для того, щоб ми успішно та комфортно навчалися. П. Оксано, велике вам спасибі, ви – наш найкращий заступник і опора. А п. Ірина – це наш таємний провідник, який робить також все, щоб ми рухалися до своєї мети, і, так як, подякувати Вам вживу не завжди є нагода, тому дякую Вам за все, що Ви для нас робите, і хоча часто воно залишається непоміченим, але Бог все бачить і винагородить Вас сторицею.

______________________________________________________________________________________

Тетяна Чухній, мама дочки Андріани з синдромом Дауна, 11 років

Курс МПСС дав мені нове бачення на себе, на мою особливу дитину, на сім"ю. Я побачила і почула дуже багато думок, роздумів, порад і підтримки від групи, за що дуже вдячна. МПСС – це місце єдності, де панує велика довіра і підтримка. Місце, де кожна людина вчиться розуміти себе та інших, де ти можеш бути собою. МПСС – це вир різних емоцій, де тебе просто заносить, але це НОРМАЛЬНО! МПСС – це моє нове життя в "мініатюрі"... МПСС – це ресурс, стосунок, емоції, відродження, доброзичливість! На цей курс я ішла одна, а по закінченні курсу – я зовсім інша... Я хочу на другий курс! А продовження буде?:)

______________________________________________________________________________________

Ярослава Ніканшин, мама хлопчика з особливими потребами, соціальний працівник НРЦ «Джерело»

МПСС для мене це: - група людей, яким я довіряю - знання, які я застосовую в житті - мудрість п. Оксани і викладачів,які провадили з нами формацію - місце, де я вчуся розуміти себе і своїх близьких - знайомство з неповносправністю в новому світлі І, взагалі, закінчення програми для мене – це старт у нове життя!

______________________________________________________________________________________

Ольга Пеленська, мама двох дітей, з яких Оксанка – дівчинка з особливими потребами

Закінчився навчальний курс програми МПСС . Величезний потік інформації, який я тут отримала, ще не осівся в моїй свідомості. Але за якийсь проміжок часу я це відчую, і це відчують мої рідні і близькі.

МПСС – це формація, до якої ввійшли люди різного віку, різного соціального статусу, люди з різними поглядами та вподобаннями. Та на протязі навчання ми всі злились в одне ціле, наша група - це коло людей, де панував високий ступінь довіри один до одного, велике бажання підтримки і допомоги .

Це місце, де я вчилась слухати себе, вірніше сказати саме тут я зрозуміла наскільки це важливо прислухатись до себе, працювати над собою. Програма дає можливість дізнатись та застосувати в житті багато нового в побудові стосунку з особливими людьми, а також освоїти розвиток особи від дитинства до кінця життя. Кожен прослуханий модуль залишає певні корективи в свідомості. З часом ми починаємо це відчувати і бачити як змінюємось ми особисто і все навколо нас.

Кожну тему викладає відповідний викладач з індивідуальним підходом. Знання , якими ми тут збагачуємось, дають нам в руки відпрацьовані механізми для освоєння техніки змінювати себе. Змінювати себе на краще: звільнятись від внутрішніх та зовнішніх страхів , вміти пробачати, вміти домовлятись, бути доброзичливим до себе та до оточуючих, вміти відділяти поведінку від особистості та багато іншого корисного.

МПСС – це оновлення душі і тіла, це – оновлений спосіб життя !!!

Велику вдячність висловлюю засновникам, організаторам та викладачам, які докладають зусиль для втілення та вдосконалення навчальної програми МПСС.

Р.S . Кожен, хто був студентом програми МПСС – в житті не пропаде!!!

Дбаймо про свої думки – бо вони стануть нашими словами, Дбаймо про свої слова – бо вони стануть нашими вчинками, Дбаймо про свої вчинки – бо вони стануть нашим характером, Дбаймо про свій характер – бо він стане нашою долею.

______________________________________________________________________________________

Вархолик Галина

Цього року мені випала дивовижна нагода – бути учасником МПСС. Це програма для людей, яка допомагає зреалізувати те, до чого ми прагнемо – це знайти себе, пізнати себе і полюбити себе. Лише тоді зможемо допомогти іншим. Однією із важливих проблем сьогодення є належний супровід, тому участь в програмі: - це основний і ключовий етап в отриманні фахових знань і вмінь, а також вивчення цікавих і одночасно дуже важливих тем; – це незабутні враження, яскраві емоції, просто насолоджуваність атмосферою; - це програма, яка вчить, дає зрозуміти що людям не завжди потрібні поради, що іноді їм потрібна рука, яка підтримає .... вухо, яке вислухає .... серце, яке зрозуміє; - це програма, команда якої вчить перестати боятися виходити за рамки свого світу, почали спілкуватись з людьми, які за нашими мірками чи за мірками суспільства, вважаються не такими як ми, чи в чомусь гірші за нас. Тому всім організаторам та учасникам, хочу висловити щиру подяку! - це програма, яка вчить через стосунки вчити один одного любові; - це програма, яка вчить смакувати життя і «вивільняти мозги»; - це програма, яка вчить допомагати людям з особливими потребами взяти верх над особливістю людини; - це програма, яка вчить правильно проговорювати важливі речі (н-д як правильно казати «не можна»), тобто розкриває багато практичних дороговказів; - це програма стосунків взаємодопомоги і підтримки; - це шокові моменти, бо чуєш, бачиш, сприймаєш абсолютно несподівану інформацію, і спочатку абсолютно незрозумілу; - це програма, яка вчить бути відвертим з собою і любити своє життя; - це заняття-зустрічі, під час яких проходить зцілення та зріст; - це оновлення; - це програма якісного зростання; - це покращення самопочуття; - це покращення морального духу; - це програма, яка дає зрозуміти що важко неповносправна людина має інші можливості розвитку і має повне право на задоволення потреб; - це програма, яка вчить бути «митцями життя», тобто творцями позитивних стосунків, добрих справ і т.д.

Після кожного курсу програма вдосконалюється, бо команда працює над тим, щоб курс був не лише корисним, а й цікавим. Тому всім, хто має бажання це все запізнати, відчути, потрібно навчатись на програмі МПСС!

______________________________________________________________________________________

Людмила Вей, мама трьох дітей, з яких хлопець із синдромом Дауна

...для мене цей курс як неоціненний скарб для того, щоб іти далі, щоб не опускати руки і вміти підтримати іншого... я оцінюю цей курс, як острівець у безмежному морі людських переживань і хвилювань, куди можна направити зболених батьків, людей,які не бояться стосунку з нашими дітьми і хочуть почерпнути щось необхідне для себе. Бо кожен може знайти те, що шукає. ...зараз я часто вживаю такі слова, як стосунок, ресурс, доброзичливість, прийняття. Я тепер знаю більше їм ціну і знаю, що стосунок треба будувати.

______________________________________________________________________________________

Ворожбит Роксолана, студентка Національного університету «Львівська Політехніка»

Цей курс я не можу поділити на модулі. Це була ніби довга історія про життя, в якій почергово показувались його різні сторони та періоди. Здається, що з цими зустрічами я прожила маленьке життя... Цей курс і моє перебування в «Лярші» я переживаю в середині себе, як початок епохи цінності людини...

______________________________________________________________________________________

Галина Гушул, мама дівчинки з аутизмом, 13 років

...це надзвичайна подія в моєму житті. За цей рік чудової атмосфери в нашій групі я дуже багато змінила в собі... стала впевненішою і почала дивитися із позитивом у своє майбутнє і майбутнє моєї дитини з особливими потребами. Цього мене навчили асистенти «Ляршу», за що я їм дуже вдячна. З тим досвідом, якого я набула на Програмі, мені буде набагато легше крокувати життям.

______________________________________________________________________________________

Ольга Ониськів, асистент Дому самостійного життя «Емаус»

Цей курс був справжнім переломним моментом і переосмисленням у моєму житті. Змінилась я, змінився мій світогляд і ставлення до речей. Сюди я приходила як до джерела знань, миру для серця, спокою і тихої радості; за досвідом і розумінням, а також за підтримкою. Наша група - це ті люди, з якими можна ділитися і не боятися зранення, вчитися філософії життя, навіть у наймолодшої учасниці курсу, особливо, у наймолодшої.

______________________________________________________________________________________

Хрущ Світлана, реабілітолог НРЦ «Джерело»

...цей курс не подібний на інші. Окрім знань, я отримала інший погляд на життя, навчилася змінювати себе і любити те, що є в мені. Курс так якби розв’язав багато вузликів, які сковували мене, чи відкрив багато замків, за яким я знаходилась. Я очікувала, що отримаю багато інформації, а натомість отримала багатенно знань, досвіду, свободи... бо цьому курсу якось вдалось увійти не у вухо, а у всю мене - і в розум, і в серце, і в душу. Надіюсь, що цей фініш зумію зробити стартом... стартом до змін в собі, до прийняття, до відкритого стосунку.

______________________________________________________________________________________

Крак Марія, мама двох дітей, старший син Назар, 15 років, аутист

...за цей час я відкрила себе трішки з іншої сторони... змогла також побороти свою невпевненість, свої соціальні фобії. На мою думку, для мене це велике досягнення. Я перестала себе звинувачувати, бо відчула в групі підтримку і безпеку. По відношенню до осіб з неповносправністю я навчилася бачити людину, а не її неповносправність. Я тішуся, що я змогла змінити своє ставлення до людей і навчилася сприймати кожну людину, як особистість і ставитись до людей з особливими потребами, не як до дітей, а як до осіб, які гідні поваги і мають покликання в цьому житті.

______________________________________________________________________________________

Оксана Олексина, мама хлопця з аутизмом, 14 років, виховує дитину сама

Цей курс був важливим для мене. Я вчуся бачити і слухати людей. В супроводі і спостереженні за неповносправними дітьми, відкрила багато нюансів, про які не знали навіть їхні батьки. Навчилась говорити в колі і в сім’ї про проблеми. В групі мені спокійно, комфортно, безпечно. Зараз дивлюсь по-іншому на свого сина - набагато спокійніше сприймаю його невміння чогось навчитися. Приймаю його, яким він є. Навчилась не довіряти своїм думкам, які приходять спонтанно...

______________________________________________________________________________________

Катерина Брославська, провідник спільноти «Віра і світло»

...почуваю себе більш цілісною. Частіше в складних ситуаціях згадую про доброзичливість - до себе і до інших. Дізналась багато про себе і про того, хто поряд. Трохи по-іншому подивилась на свої стосунки з особами неповносправними. По-іншому глянула на питання життя і смерті...

______________________________________________________________________________________

Надія Ковальчук, мама двох синів, молодший з аутизмом

...таке навчання, яке пройшло крізь мене, крізь моє серце, додало мені більше любові до життя, більше сприйняття інших і в першу чергу - себе. Мабуть, головним є те, що я усвідомила, що можу помилятися і вже менше займаюся "самоїдством". Найбільшим переворотом у моїй свідомості за час навчання був модуль"Доброзичливість". В більшості випадків полюбила своє "мушу"...

______________________________________________________________________________________

Оксана Граб, мама трьох дітей, середульша донька розумовонеповносправна, 13 років

...з усього почутого і пережитого на цьому курсі я б назвала його"Доброзичливість між людьми". Так називався останній модуль, як на мене - це фундамент будинку. З нього виростають стіни... і наскільки буде гарним цей будинок, ... це вміння будувати стосунок в сім’ї. Цього і вчив мене курс протягом року, і, як на мене, він стосується не тільки неповносправних, а й звичайних людей.

______________________________________________________________________________________

Василь Кметик, асистент «Ляршу», батько чотирьох дітей.

..кожен модуль - це була окрема тема, яка торкалась і людей з особливими потребами, і мене. Я мав можливість ділитись досвідом своїм, користати з досвіду фахівців та батьків, які живуть з особами з неповносправністю. Курс, як на мене, викладений вдало... дає відповіді на запитання, що торкаються людей з особливими потребами і без них... починаючи з народження аж до смерті. Багато переглянув аспектів щодо своїх дітей, людей з особливими потребами і себе.

______________________________________________________________________________________

Ева Палка, асистент «Ляршу», живе в будиночку з неповносправними особами; приїхала з Польщі для волонтерства, залишилась для праці

Атмосфера, яку рідко знайдеш в світі - безпеки, довіри, доброзичливості. Теми занять, елітні викладачі, спосіб викладання (ділення, приклади, досвід, дискусії) - ідеально сприяли розвиткові. Знання, одержані мною в університеті, перейшли з розуму до серця. Найголовніше, чого я навчилась - важливість стосунку з іншою людиною - як будувати, плекати, дбати, краще розуміти інших.... змішана група - батьки і фахівці, різний вік, історія життєва... я зрозуміла, що в глибині ми всі подібні... справжньою родзинкою (вишенькою на торті) були семінари про доброзичливість.... плоди курсу - глибший мир, стабільність, розуміння себе і інших.

______________________________________________________________________________________

Мар’яна Сеньків, психолог НРЦ «Джерело»

На початку був страх перед невідомим, зацікавленість новим, бажання нових знайомств. Здавалось, так багато вже знаю, чула, бачила, мала невеликий, але досвід з неповносправними. Але з кожним разом розуміла, як багато ще треба пізнати... Насправді я рада, що відвідала цей курс, він вніс в моє життя багато змін. Модуль "Доброзичливість" смусив мене дивитись по-новому на світ... Хорошою практикою для мене було відвідування Будиночку "Ляршу", море позитиву та радості за молодь, яка живе там.

______________________________________________________________________________________

Сашко Іванічев, волонтер «Ляршу», дружина – асистент «Ляршу»

Багато відбулося з початку навчання. Раніше ніколи не спілкувався з людьми, що мають відношення до Церкви. Для мене це був великий здобуток. на Західній Україні люди більш духовні... Почало потроху змінюватись ставлення до інших людей. Колись незнайомі люди видавалися ворожими. Набагато легше стало при знайомстві з "чужою"людиною... ставитися до неї як до найкращого друга. Почав менше говорити та цінувати слова... почали зникати розмови "ні про що"... почав більше вірити іншим людям та не боятися довірятись їм. В кожного з нас є свій світ і в кожного він прекрасний.

______________________________________________________________________________________

Юля Ватаманюк, асистент «Ляршу» у майстерні «Усмішка» для глибоко неповносправних осіб

МПСС змінила моє відношення, як до мене, так і до людей загалом. Я зрозуміла, що починати потрібно з себе. Якщо ти в гармонії із собою, то легше знайти гармонію зі світом і з оточуючими. Цей курс за допомогою не лекцій і теорії, а практикою, досвідом, діленням викладачів і студентів допоміг мені зрозуміти, полюбити, відкрити себе, а, відповідно, і інших людей.