Мови

 

ВСТУП ДО ТЕМИ Тижня Молитви за Єдність Християн на 2013 рік

Mon, 2013-01-21 12:15

Що Бог вимагає від нас?

(пор. Міхея 6:6-8)

Щоб відзначити свій столітній ювілей, Студентський Християнський Рух Індії (СХРІ) було запрошено підготувати засоби для Тижня Молитви за Єдність Християн (ТМЄХ) 2013, і вони залучили до участі Всеіндійську Католицьку Університську Федерацію та Національну Раду Церков Індії. У підготовчому процесі під час розмірковувань про значення ТМЄХ було вирішено, що в контексті великої несправедливості по відношенню до далітів в Індії та в Церкві, пошук видимої єдності не може бути відмежований від знесення кастовості і збільшення зусиль у справі єдності найбіднішими.

Даліти в індійському контексті є громадами, які вважаються ‘позакастовими’. Це ті люди, які найбільше постраждали від кастової системи, яка є жорсткою формою соціальної стратифікації, що основана на поняттях ритуальної чистоти і забруднення. У кастовій системі касти є ‘вищими’ або ‘нижчими’. Далітські громади вважаються найбільш забрудненими і такими, які найбільш забруднюють, таким чином вони знаходяться поза кастовою системою і раніше навіть називалися ‘недоторканними’. Через кастовість даліти соціально маргіналізовані, політично недостатньо представлені, економічно експлуатовані та культурно підкорені. Майже 80% індійських християн мають далітське підгрунтя.

Незважаючи на значний прогрес у двадцятому столітті, церкви в Індії залишаються поділеними за доктринальними поділами, успадкованими з Європи та інших країн. Християнська роз`єднаність в Індії всередині церков і між ними ще більше наголошується кастовою системою. Кастовість, подібно як апартеїд, расизм і націоналізм, ставить серйозні виклики для єдності християн в Індії, а отже, і для морального та церковного свідчення Церкви як єдиного Тіла Христового. Тому кастовість, як питання церковного поділу, є гострим доктринальним питанням. Якраз у цьому контексті цьогорічний ТМЄХ запрошує нас досліджувати відомий біблійний текст Міхея 6:6-8, зосереджуючи увагу на питанні ‘що Бог вимагає від нас’, як на основній темі. Далітський досвід служить тигелем, з середини якого виринають богословські роздуми на біблійні теми.

Міхей був одним із дванадцяти малих пророків Старого Завіту, який пророкував у Юдеї приблизно у 737-690 до Христа. Він походив з Морешету, що на північному заході від Єрусалиму, і пророкував під час правління Йотама, Ахаза, та Єзекії, Юдейських царів (Міхей 1:1). Він жив у тих самих політичних, економічних, моральних і релігійних умовах, як і його сучасник Ісая, і з ним він став свідком знищення Самарії та вторгнення у Південне Царство царя Ассирії у 701 році до Христа. Про його горе, як він плакав над становищем свого народу, сповіщає тон його книги, він звертає свій гнів на проводирів (2:1-5) і священиків, які зрадили свій народ.

Книга Міхея належить до літературного передання Пророцтва. В основі її послання є пророцтво суду. Книга розгортає в трьох частинах показ мандрівки від суду взагалі (гл. 1-3), до проголошення спасіння (гл. 4-5), до слова суду і святкування спасіння (гл. 6-7). У першій частині Міхей різко критикує тих, хто при владі, як політичній, так і релігійній, за зловживання владою й обкрадання бідних: ‘Вони ― здирають шкіру з мого народу’ (3:2), і ‘виносять рішення за хабар’ (3:11). У другій частині Книги Міхей закликає до паломництва – на Господню гору... ‘щоб Господь навчив нас своїх доріг, і ми ходили його стежкою’ (4:2). Суд Божий описаний у третій частині, він супроводжується закликом очікувати в надії на спасіння, з вірою в Бога, який – ‘прощає провини і дарує переступ’ (7:18). Ця надія зосереджена на Месії, який – буде ‘миром’ (5:4), і який вийде з Вифлеєму (5:1), ‘приносячи спасіння – в кінці землі’ (5:4). Міхей, зрештою, закликає всі народи світу йти на це паломництво, щоб досвідчити у справедливості й мирі те, що є їхнім спасінням.

Наполегливий заклик Міхея до справедливості і миру зосереджений у главах 6:1-7:7, частини якого формулюють тему цьогорічного Тижня Молитви за Єдність Християн (ТМЄХ). Він встановлює справедливість і мир в історії відносин між Богом і людством, але наполягає на тому, що ця історія потребує і вимагає сильного етичного посилання. Подібно до інших пророків, які жили в період Ізраїльської монархії, Міхей нагадує народові, що Бог врятував його від рабства в Єгипті і закликав його через завіт жити в суспільстві, побудованому на гідності, рівності та справедливості. Таким чином, істинна віра в Бога невіддільна від особистої святості і пошуку соціальної справедливості. Більше, ніж просто поклоніння, жертви і жертвоспалення (6:7), Боже спасіння від рабства і щоденне упокорення радше вимагають, щоб ми – чинили справедливість, любов-милосердя і смиренно ходили з нашим Богом (пор. 6:8).

Ситуацію, в якій опинився Божий народ у часі Міхея, різними способами можна порівняти до ситуації далітської громади в Індії. Даліти також стикаються із пригнобленням і несправедливістю з боку тих, хто прагне заперечити їхні права і гідність. Міхей порівнював жадібність тих, хто експлуатує бідних, до тих, хто – їсть тіло його народу, лупить з них шкіру, ламає їхні кості (3:3). Мікеєва відмова від обрядів і жертв, які збідніли через брак стосунку до справедливості, говорить про Боже очікування, що справедливість повинна бути в основі нашої релігії та обрядів. Його послання є пророчим в умовах, коли дискримінація щодо далітів узаконюється на основі релігії та поняття ритуальної чистоти і забруднення. Віра набуває або втрачає своє значення у стосунку до справедливості. У сучасній далітській ситуації наполягання Міхея на моральному елементі нашої віри змушує нас запитати себе, що Бог дійсно вимагає від нас: прості жертви чи ходити з Богом у справедливості й мирі.

Стежка християнського учнівства включає ходіння стежкою справедливості, милосердя та смирення. Метафора ‘ходіння’ обрана для того, щоб пов'язати разом 8 днів молитви; тому що метафора ходіння, як активного, наміреного і безперервного акту, передає динамізм, який характеризує християнське учнівство. Крім того, тема десятої асамблеї ВРЦ, яка відбудеться в Бусані, Кореї, у 2013 – ‘Бог життя веде нас до Справедливості та Миру’ перегукується з образом Троїчного Бога, який супроводжує людство і входить у людську історію, разом з тим запрошуючи всіх людей ходити у його товаристві.