Мови

 

Директор ІЕС Антуан Аржаковський взяв участь у Всесвітньому християнському форумі

2011-02-14 09:30

Історія християнського форуму розпочинається від зустрічі представників Церков 2007  р. в Лімуру (біля Найробі, Кенія), але попередні консультації почали відбуватись з 1998 року.

Форум був заснований для того, щоб “створити відкритий простір, у якому представники багатьох християнських Церков і міжцерковних організацій, що сповідують Триєдиного Бога й Ісуса Христа, досконалого Бога і Людину, можуть збиратися для розвитку взаємної поваги, вивчати і разом відповідати на спільні виклики”.

Учасником цього форуму з України став директор Інституту екуменічних студій УКУ Антуан Аржаковський, який ділиться своїми враженнями від форуму.

Про історію Всесвітнього християнського форуму

Минулого тижня я зустрівся зі Святішим Патріархом Варфоломієм I Константинопольським. Приємно те, що він пам’ятає нас та наш Інститут екуменічних студій УКУ. Мене запросили до Стамбулу як екуменічного експерта на Всесвітній християнський форум.

Всесвітній християнський форум – це важлива організація, яка об’єднує всіх християн світу, не лише православних, лютеран, англікан, реформаторів, як це є у Всесвітній Раді Церков, а також римо-католиків, і, навіть, п’ятдесятників, євангелистів. Його історія триває 13 років.

Ця організація не хоче бути інституцією, не хоче конкурувати з Всесвітньою Радою Церков, що дуже важливо, але хоче розвивати екуменізм. Вона створила форум, у межах якого здійснює проекти з мінімальними затратами і малою кількістю людей. Представники форуму думають про нові можливості, щоб розвивати зближення християнських церков через соціальні мережі. Шукають шляхи зближення з євангелистами, п’ятдесятниками, які дуже обережно ставляться до екуменізму. Тому треба знаходити точки дотику, за яких буде змога прийняти їх та щоб вони відчували себе добре.

Тема зустрічі

Консультації на тему: “Основні тенденції та зміни у світовому християнстві” об’єднали понад 30 людей зі всього світу. Від Православної Церкви було 4 представників: двоє з Російської Православної Церкви, а саме представник Московського Патріархату при Всесвітній Раді Церков і міжнародних організаціях у Женеві протоєрей Михайло Гундяєв та заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату ігумен Пилип (Рябих); представники Константинопольського Патріархату, серед яких Митрополит Геннадіос, права рука Патріарха. Також на форумі був присутній представник Папської Ради сприяння єдності християн та інші учасники з Америки, Африки, Індонезії, Європи. А ще був присутній один з найвідоміший англійських католицьких богословів Тімоті Радкліф, колишній глава Домініканського ордену, та Джеймс Пулісі, директор Центру Pro Unione (головний екуменічний центр у Римі).

Мені було дуже приємно, що Інститут екуменічних студій УКУ запросили на таку подію з метою висвітлити наше бачення того, як розвивати постконфесійний екуменізм та постінституційний екуменізм. Я відчуваю, що це щось нове. Цей форум не потребує великих коштів, великої політики. Але у ньому задіяні офіційні представники різних Церков, і в той же час вільні експерти, які не потребували благословення від своїх глав Церков на участь.

Отож була невимушена дискусія. Ми домовились, що на початку жовтня 2011 року відбудеться II асамблея (The Global Christian Forum) в Індонезії ( I асамблея була в Кенії у Найробі у 2007 році). Треба зазначити, що ми довго думали над темами майбутньої зустрічі. Та визначили дві теми, що були у центрі нашої уваги, – «Життя у Христі зі Святим Духом». Ця тема для нас є важливою, бо дозволяє об’єднати християн, адже п’ятдесятники говорять про Святого Духа і харизми, а інституції говорять, що Церква – це Тіло Христове, що Церква – це є також єрархія. Власне, життя у Христі зі Святим Духом дає змогу якось об’єднати всіх разом. А інша тема – це «Діалог між християнами і мусульманами в Індонезії», бо саме в Індонезії переважають мусульмани.

В очікуванні Всеправославного Собору

Патріарх Константинопольський Варфоломій наголосив, що хоче скликати святий великий Всеправославний Собор за участі всіх помісних Православних церков. Уперше про це оголосив Патріарх торік у вересні. Це велика новина. За рекомендацією Патріарха я розмовляв з отцем Варфоломієм, який є представником організаційного комітету. Зустріч тривала понад годину у Фанарі і я дізнався багато новин.

Власне, про Всеправославний Собор з’явиться моя книга у Парижі у лютому французькою мовою. Книга називатиметься «В очікуванні Всеправославного Собору». Теж хочу, щоб книга вийшла українською та російською мовами у вересні цього року. Я вважаю, що важливо мати міжправославну та екуменічну дискусію про Всеправославний Собор, оскільки те, що відбувається у Православній Церкві стосується всього християнського світу. Серед десяти тем, які обговорюватимуть на Всеправославному Соборі, є тема про екуменічний рух, тобто відношення Православних Церков до екуменізму. Це дуже важливо, бо серед помісних церков існує різне ставлення. Як Ви знаєте, Афон проти екуменізму, хоча є позиція офіційної Православної Церкви. 1986 року на передсоборній конференції була офіційна заява Православної Церкви про те, що вона підтримує екуменічний рух. Тому важливо, щоб Всеправославний собор відбувся і підтвердив це. Важливим питанням Собору буде також запровадження загального літургійного календаря та обговорення щодо Єдиної Дати Пасхи.

Інститут екуменічних студій зацікавлений розвивати цю тему, дискусію навколо Алепської угоди і передсоборної конференції, яка відбулась у Шамбезі (Швейцарія) у 1977 році про можливість об’єднання всіх християн навколо Нікейського правила та сучасних астрономічних розрахунків. На жаль, я так розумію, у 1982 році, коли була передсоборова конференція між православними у Шамбезі, консенсусу 1977 року не прийняли. Церкви вирішили нічого не змінювати щодо дати Пасхи і, навіть, обвинуватили Фінську Церкву, яка вирішила святкувати Пасху спільно із західними християнами. Тому ІЕС зацікавлений, щоб була дискусія довкола тем, які будуть обговорювати на соборі. У Патріарха Варфоломія I є серйозна надія, щоб цей собор відбудеться у 2013 році у Константинополі. І це залежить від Передсоборної Асамблеї, яка відбудеться у лютому цього року за два тижні у Шамбезі. Важливе питання, яке розглядатимуть у Шамбезі на Передсоборній Асамблеї, – спосіб визнання автокефалії та питання Томосу Церков, що є основоположними документом Церков. Дискутуватимуть про те, коли, яка церква прийняла автокефалію, та обговорюватимуть диптих, правила взаємного канонічного визнання між Православними Церквами.

Після розколу з Римо-Католицькою Церквою у православ’ї першим є Константинопольський Патріархат. Однак, ще нез’ясовано, де знаходиться у диптиху Грузинська Православна Церква. І якщо з’явиться консенсус довкола цього питання у Шамбезі, то дорога буде вільна, і тоді патріарх зможе прискорити процес і організувати Всеправославний собор у 2013 році в Константинополі. Отець Варфоломій також підтвердив і те, що більш ніж 15 років Православні Церкви не рухались вперед через проблеми з Естонською Церквою. З’явилось дві Естонські православні церкви, одна під юрисдикцією Константинопольського Патріархату, інша – під Московським Патріархатом, які між собою дуже сварились у 1996 році. З цього моменту увесь процес дозрівання Всеправославного собору зупинився, хоча всі очікували, що після падіння комунізму Собор швидко відбудеться.

Можна констатувати, що тепер з’явився певний консенсус і Церкви хочуть Собору. З одного боку я вважаю, що це чудова подія, але сповна радітимемо, коли буде подолано розкол з Римо-Католицькою Церквою. Для мене це 100 % подія, але Всеправославний собор – це теж важлива подія, що піддержуватиме діалог та згоду всередині Православної Церкви. Я думаю, що треба сприяти такому процесові за умови, що народ Божий буде обізнаний та підготовлений. Треба провести справжній підготовчий процес: де не тільки в інституціях та на синодах єпископи розмовляють на церковно-політичному рівні, але увесь народ Божий – священики, диякони і богослови, і в університетах, і на парохіях висловлюватимуть думки з приводу цих проблем.

Якщо 2013 року у Стамбул приїдуть представники Церков і скажуть, що всі наші синоди вже прийняли рішення, скажімо, щодо дати Пасхи, і нічого не будемо змінювати, це буде дуже прикро. Це буде втрачена нагода відновити Всеправославний собор. Тому Інститут екуменічних студій УКУ випускає книгу (про яку йшла мова вище), на її сторінках якої висвітлені головні питання Всеправославного собору (єдина дата Пасхи, авторитет у Церкві, тема сопричастя, ставлення православ’я до екуменізму). Ми надіємось, що розпочнеться творчий діалог, який допоможе впливати на підготовку цього Собору.