В розмові взяли участь наукові працівники ІЕС: Тарас Дмитрик (ПЦУ) та о. д-р Роман Фігас (УГКЦ), модерував захід науковий працівник ІЕС Тарас Курилець. До дискусії долучився президент ІЕС о. д-р Іван Дацько.
Подаємо відео заходу та короткі тези:
Тарас Курилець
Календар – це лише засіб вимірювання часу, астрономічне поняття, яким також користується Церква.
Для нас є важливими три астрономічні цикли, які не залежать один від одного і не є кратними один одному: це доба – час обертання Землі навколо своєї осі; місячний цикл – чергування фаз Місяця, чим користувалися в архаїчну епоху; рік – час обертання Землі навколо Сонця.
Коротко звернемося до історії, де я наперед перепрошую за деяке спрощення історичних фактів, які є набагато комплекснішими і складнішими. Юліанський календар був введений в 45 році до Р.Х., обчисливши, що рік має 365 днів і 6 годин, вирішивши для зручності один раз на чотири роки ці 6 годин згрупувати у додатковий день і додати його у лютому, що ми знаємо як високосний рік. Це і є Юліанський календар.
До XVI століття було вже надто помітно, що календар відстає, що було найбільш помітним при обчислювання дати Пасхи. Більш точні дослідження виявили, що час обертання Землі навколо Сонця є насправді 365 днів, 6 годин і 11 хвилин. І власне різниця в цих кілька хвилин спричинилася до того, що календар на той час відставав вже на 10 днів від астрономічного. І тут папа Григорій XIII запровадив новий календар в 1582 році, додавши до Юліанського 10 днів – після 4 жовтня стало відразу 15 жовтня – що ми і знаємо як Григоріанський календар. Цей календар з великими труднощами було прийнято в Європі і то найперше в країнах з переважаючим католицьким населенням і вже пізніше його прийняли протестантські країни.
Найдовше старого календаря трималася Російська імперія, яка перейшла на Григоріанський лише після Жовтневого перевороту 1917 року. Але на нього не прийняла Російська Православна Церква.
І на сьогоднішній день його дотримуються хіба Російська та Сербська Православні Церкви, а також Гора Афон та Єрусалимська Православна Церква, яка тримається цього календаря радше з практичних міркувань, що спричинено присутністю значної кількості паломників з Росії та частково з України. Разом з ними живе за Юліанським календарем Українська Греко-Католицька Церква, за виключенням її діаспорних єпархій, які в більшості дотримуються Григоріанського календаря.
Тому, як бачимо, не коректно казати, що Григоріанського календаря дотримуються Православні Церкви, а Григоріанського – Католицька Церква. Бачимо теж, що питання переходу на Григоріанський календар з точки зору астрономії, математики і, на кінець, здорової логіки є природнім. На користь дотримання застарілого юліанського календаря говорить лише емоційна прив’язаність – «то наше»!
Тарас Дмитрик
Зазвичай сьогодні календарні дискусії починають точитися десь від середини грудня напередодні Різдва і Нового року. Однак вперше про потребу виправлення календаря заговорили ще у XIV столітті візантійські вчені-богослови і письменники Матвій Властар і Никифор Григора у зв'язку зі святкуванням Пасхи. Вони зауважили, що з плином часу астрономічне весняне рівнодення віддаляється від календарного через те, що астрономічний рік триває 365,2422 дні (365 днів і 5 годин, 48 хвилин і майже 46 секунд), а за юліанським календарем рік триває 365,25 дні (365 днів і 6 годин), тобто різниця становить на 11 хвилин 13,9 сек. Кожних 128 років різниця становить 1 добу. А Великдень слід було святкувати в першу неділю після першого повного місяця і після весняного рівнодення, як це приписують постанови І Вселенського собору в Нікеї.
У XVI столітті астрономічне рівнодення припадало не на 21 березня, а на 31 березня, тобто різниця між юліанським та реальним астрономічним календарем становила 10 днів. Тому в 1582 році папа римський Григорій ХІІІ для виправлення календаря постановив, що після 4 жовтня настане не 5 жовтня, а 15 жовтня. На замовлення папи Григорія всі астрономічні розрахунки провів калабрійський вчений Луїджі Лілліо. До слова, в Калабрії осіло багато візантійських вчених, котрі після нашестя турків та падіння Константинополя в 1453 р. втікали на Захід і таким чином спричинилися до розвитку науки та мистецтв у Європі.
В 1923 році Всеправославна нарада у Константинополі розглянула календарне питання. Щоб не приймати папського григоріанського календаря, було вирішено запровадити новоюліанський календар. Цей календар був розроблений сербським астрономом, професором математики і небесної механіки Бєлградського університету Мілутином Миланковичем.
На відміну від григоріанського календаря, в новоюліанському календарі викидаєтьсся не 3 доби в 400 років, а 7 діб в 900 років, тобто до 2800 року новоюліанський календар буде повністю збігатися з григоріанським. Однак пасхалію Православні Церкви (за винятком Православної Церкви Фінляндії) продовжують обчислювати за старим юліанським календарем, через що існує різниця в обчисленні дати Пасхи між Східними і Західними Церквами.
Через 5 років ми відзначатимемо 1700-річчя І Вселенського собору в Нікеї, котрий уклав Символ віри та визначив порядок обчислення дати Пасхи. Від наших богословів залежить чи у 2025 році ми зможемо спільно промовляти автентичний текст Символу віри і разом в одну неділю святкувати Пасху.
о. Роман Фігас
Хоч і григоріанський календар був астрономічно точнішим за юліанський календар, однак проблема полягала в тому, що папа Григорій ХІІІ одноосібно впровадив його без згоди інших Церков. Календар прийняли на території Італії, Іспанії та Речі Посполитої, але був великий спротив з боку інших європейських державах і Церков. Згодом здорова логіка потрохи перемагала, оскільки усі розуміли, що юліанський календар вже в цей час давав похибку в межах 10 днів, тому держави і Церкви почали по-одному переходити на григоріанський календар. Один казус, який трапився в Нідерландах, де ввели григоріанський календар з 1 січня, відповідно “випали” останні 10 днів грудня, тому того року в них не було святкування Різдва.
Календар - це засіб, спосіб для обчислення часу протягом якого планета Земля обертається навколо сонця. Цей час кожного року може змінюватися, відрізнятися на 6-7 хвилин, в залежності від впливу Місяця та інших небесних тіл на нашу планету. Тому жодний календар не може бути на сто відсотків точним, проте потрібно шукати якнайточніший і водночас зручний у використанні.
Грецька та Антіохійська Православні Церкви постановами своїх синодів (2020 року) не перенесли Пасху на пізніший термін! Пасхальні богослужіння відбудуться на свято Пасхи як завжди без загальної участі людей, але також урочисті богослужіння (у яких зможуть взяти участь вірні) відбудуться ще раз на свято Віддання Пасхи 27 травня, з мовою що карантинні обмеження будуть зняті.
Щодо деяких приписів і передань, щоб свято Пасхи не святкували разом чи перед юдеями, важливо детально розібратися з цим питанням, оскільки існує багато неправильних тлумачень. По-перше, коли сказано, щоб не святкувати разом з юдеями, хто може сказати як підраховували юдеї свій празник Песаху в першому столітті? Колись юдеї користувалися лишень місячним календарем але з шостого століття стали використовувати місячно-сонячний календар. Свято Песаху вони відзначали у будь-який день тижня, коли б воно не припадало. Друге: є чітка постанова першого вселенського собору святкувати Пасху в першу неділю після весняного рівнодення та повного місяця. Це правило є підставове для усіх Церков. Ніде не сказано, щоб добавляти ще декілька днів, щоб часом це свято не співпало з єврейським Песахом. Тому аж до сьомого століття, коли Церкви користувалися юліанським календарем і похибка від астрономічного не була такою великою, християнська Пасха часто могла співпадати з юдейським Песахом, але це не створювало жодних проблем на той час.
Чому було взагалі піднято питання, щоб християнську Пасху не святкувати разом з юдеями? Тому що до 4 століття Церкви християни по-різному вичисляли Пасху, вчені стверджують, що існувало щонайменше 4 способи святкування Пасхи. Деякі християни з юдейського походження святкували Пасху в часі юдейського Песаху, тобто навіть не завжди у неділю. Постанови вселенського собору хотіли уніфікувати принцип підрахунку пасхалії.
Календарі повинні допомагати нам вимірювати час, зокрема коли йдеться про святкування Пасхи, важливим є встановити день весняного рівнодення. А в юліанському календарі астрономічне 21 березня припадає на 3 квітня, що є помилкою, тому більшість разів православні разом з греко-католиками святкують Пасху не в першу неділю після повного весняного місяця, разом із цим порушуючи правила першого вселенського собору.
Потрібно піднімати питання обчислення дати Пасхи, яке само по собі не є догматичним питанням, не потрібно сакралізувати юліанський календар. Бо календар - це засіб, який покликаний допомагати нам правильно вимірювати час.
У 1997 році відбулася Міжнародна екуменічна нарада, організована Всесвітньою радою Церков у співпраці з Близько-східною радою Церков в Алеппо (Сирія). Учасники наради ще раз наголосили актуальність постанов першого вселенського собору щодо обчислення дати Пасхи. Було сказано про важливість символіки саме рухомого свята, що підкреслює його космічний характер. Учасники запропонували Церквам використовувати сучасні астрономічні дані для правильного обчислення весняного рівнодення, а за основу обчислень взяти єрусалимський меридіан, місце смерті та воскресіння Ісуса Христа.
Проблема введення нового календаря, чи “правильнішого” календаря є питанням довіри Церков одна до одної. Якщо буде довіра, то ми зможемо робити якісь спільні кроки. Друга проблема, яка блокує питання введення нового календаря - це обрядовір’я. Дехто звик святкувати певний церковний обряд без того, щоб відкрити його суть або без живої віри. В сьогоднішній час пандемії багато таких схем ламаються. Тому нам важливо вкотре піднімати питання календаря, говорячи про те, що можна змінити, а що є незмінне у наших традиціях. Важливим для введення календаря є діалог і чітка візія провідників наших церковних спільнот: необхідно напрацювати стратегію на декілька років, щоб комунікувати і роз'яснювати людям, створити комісії, майданчики дял діалогів та дискусій і т.д. Коли буде проведена робота, тоді можна прийняти спільне міжцерковне рішення щодо запровадження календаря.
Якщо ми зуміємо показати, що ініціатива календарних змін запроваджується не проти когось, але заради спільного блага, тоді конфронтація навколо цього питання буде меншою. Також не потрібно боятися, що нас можуть неправильно зрозуміти, що будуть нові розколи, страх є поганим порадником. Певні проблеми чи виклики для християн є завжди нагодами, щоб поглибити свою віру, донести її до якомога більшого кола людей… Церква не може перетворитися на музей старожитностей, в якому все стоїть на своїх поличках і не можна нічого переставляти з місця на місце. Церква - це живий організм. Не змінюючись, ми костеніємо.
Папа Іван павло ІІ називав Україну “лабораторією екуменізму”і, можливо, завданням українців є вміти застосувати і втілити в життя ті принципи, що ще не запрацювали в інших контекстах.
Нашою дискусією хочемо наголосити, що рішення щодо підрахунку єдиної дати Пасхи вже є напрацьовано (Алепський документ). Консенсус є знайдений, однак Церквам потрібно мати бажання, щоб застосувати цей принцип у своє літургійне життя.
о. Іван Дацько
Я постійно стикався з календарним питанням віддавна. Ми не повинні “застрягати” на питанні, як впроваджувався григоріанський календар, адже і східний і західний світ віддавна був свідомий про неточність юліанського календаря. Вже патріарх Єремія ІІ виступав в той час, щоб запровадити григоріанський календар, але православний світ не був цілком консолідований, коли папа Григорій вводив календар. З цієї причини і Англіканська Церква прийняла календар аж в середині 19 століття, а лютерани в Німеччині щойно 1830-их роках прийняли календарну реформу. Старокатолицька Церква також притримувалася юліанського календаря до середини ХІХстоліття.
Григоріанський календар є точніший (проте неточний, він теж дає невелику астрономічну похибку) за юліанський.
Календарна проблема гостро виявлялася на еміграції. Я є син української еміграції. В Європі ми (УГКЦ) дотримувалися юліанського календаря, бо казали: так святкує Україна і ми хочемо бути солідарними з ними.
Усілякі латинізаційні течії в УГКЦ починалися з календарного питання (випадок із єп. Хомишином).
Неоюліанський календар, який прийняли Православні Церкви, є недосконалим кроком, щоб злагіднити астрономічні неточності.
Отці Василіани перейшли на григоріанський календар в Італії, пізніше в Бразилії та Аргентині. У Відні також був запроваджений новий календар, але тепер повернулися назад до юліанського.
Митрополит Костянтин Богачевський запроваджував рішення через місцеві референдуми: якщо більшість громади була за зміну календаря, тоді парафія переходила.
Більшість український парафій в Канаді святкує за старим календарем, але де факто впровадили або двоєсвяття або новий календар. Виникали календарні конфлікти і в Америці.
Я є членом Змішаної богословської комісії між Католицькою та Православними Церквами вже з 2005 року. У Равені ми були в певній євфорії, оскільки вдалося досягнути значного порозуміння, навіть лунали голоси що ми досягнемо повного сопричастя в 2025 році на 1700-ту річницю Нікейського собору. Однак потім ситуація змінилася. З цього часу ми говоримо про різні питання: про соборність, синодальність, примат і т.д. Однак, бачу скільки у цих справах є людського елементу у серцях людей, що не дозволяє нам зробити значного поступу.
Найважливіше, щоб було бажання знайти розв'язку цього питання, прийти знову до єдности… Але якщо, скажімо УГКЦ та ПЦУ дійшли би згоди в календарному питанні, але вірні УПЦ МП не приймуть цього рішення, то ми будемо мати новий поділ в Україні. А ви знаєте, які є наші реалії.
Тарас Курилець
В результаті дискусії можна зробити певні висновки:
1. На Григоріанський календар потрібно переходити – просто з точки зору здорового глузду і також щоб святкувати головні християнські свята з усім Християнським Світом.
2. Для того, щоб переходити на нього, потрібен консенсус усіх українських конфесій (крім протестантів і римо-католиків, які вже дотримуються Григоріанського календаря).
3. Для того, щоб святкувати Пасху всім разом, потрібне рішення всіх Православних Церков на міжнародному рівні, які при обчисленні дати Пасхи використовують іншу формулу, чому, власне, дата Пасхи відрізняється.
4. Введенню Григоріанського календаря має передувати широка роз’яснювальна робота на всіх рівнях церковного життя і то найперше – на парафіяльному, оскільки досвід багатьох країн доводить, що серед простих вірних є значний спротив цим процесам, що часом спричинює церковні розколи, як це сталося до прикладу в Греції та Румунії.
