Основна мета конференції допомогти християнам в Україні зрозуміти і оцінити усю значимість рішень ІІ Ватиканського Собору для розвитку Христової Церкви та східних католицьких Церков зокрема. Адже рішення Собору залишаються особливо актуальними для нас тому що, впродовж довгого часу прийняті документи, положення, дух Собору були недоступними для українців, які перебували під час його проведення у підпіллі.
Конференція розпочалася вступним словом ректора Українського католицького університету о. Бориса Ґудзяка, який пригадав історичні та суспільні обставини того часу, за яких діяв ІІ Ватиканський Собор. За його словами, це був «час потужних, глибоких, хвилюючих змін в світовій культурі. Коли вже з’являлося телебачення, коли літаки ставали доступними для пересічних людей, коли популярна культура зазнавала потрясінь рокової музики, католицька Церква під проводом блаженного Папи Івана ХХІІІ у цих місяцях готувалася до першої сесії ІІ Ватиканського Собору».
Про величну, знаменну подію, яка відбулася в історії Католицької церкви та її відгомін на теренах України поділився Кир Любомир (Гузар), Верховний Архиєпископ-емерит Києво-Галицький УГКЦ. Будучи свідком минулих подій, Блаженний Любомир розповів про дух того часу, який панував серед мирян та духовенства. «Ми це все сприймали як щось нове, не цілком знайоме. З цим були пов’язані, із однієї сторони, дуже гарні ініціативи, а з іншої – труднощі, нерозуміння. Патріарх Йосиф Сліпий, який прибув із заслання, як учасник Собору намагався представити там, як виглядає життя наше тут». На його думку, головна ціль Собору – «нас об’єднати і оживити». Любомир Гузар закликав учасників духовно скористатися із тої науки, яку Господь дав через Собор. При цьому висловив власне прохання: «Собор треба прийняти. Мені здається, цього ми ще не зробили».
Монс. Томас Едвард Ґалліксон, Апостольський нунцій в Україні у своєму виступі наголосив на важливості Другого Ватиканського Собору та оновленні інституту єпископату в Церкві.
Позицію ІІ Ватиканського Собору та Папи Івана ХХІІІ у 1962 році висловив Монс. Мєчислав Мокшицький, Митрополит Львівський РКЦ в Україні. За його словами, результатом Собору мала бути відкрита світові Церква. А сам Собор не мав на меті змінити навчання Христової Церкви, а лише поглибити. Однак, духовну діяльність Собору в Україні сповільнила «залізна ширма тоталітаризму».
Кир Мілан (Шашік), Єпископ-ординарій Мукачівської греко-католицької єпархії розповів про головні риси Собору. Серед них він відзначив відкритість до Божого слова та біблійних джерел, зосередився на питанні натхнення Святого Духа та побажав, щоб дух Собору міг торкнутися наших вірних, запалити їх бажанням думати по-церковному, тобто думати не тільки про себе.
Інавгураційну доповідь «Другий Ватиканський Собор і східне церковне право» прочитав Секретар Конгрегації Східних Церков, Кир. Циріл (Васіль). Доповідач висвітлив результати прийняті комісіями в 1961 році стосовно можливості піднесення східних католицьких церков до статусу Патріархату. Аналізуючи ґенезу документів, на основі архівних матеріалів, доповідач наголосив на тому, що у рішеннях ІІ Ватиканського Собору не було визначено критеріїв, на основі яких певна помісна Церква може бути піднесена до статусу Патріархату.
Митрофорний протопресвітер о. д-р. Іван Дацько, Президент Інституту Екуменічних Студій УКУ та Президент товариства для українців католиків «Свята Софія» у Римі, пригадав нам стан української ієрархії на час проведення Собору. «Єдиним носієм України на той час був Йосиф Сліпий», так як всі інші ієрархи на території України були знищені. о. Іван проаналізував кілька джерел, з яких черпалася інформація про роботу Другого Ватиканського Собору та актуальних дискусій на ньому та наголосив на браку інформації для українців, так як «тоді ми не мали жодного богословського журналу». І лише після звільнення Йосифа Сліпого Українці в еміграції почали видавати часопис «Вісті з Риму». «Собор застав нас повністю безрадними і непідготовленими». На думку доповідача ІІ Ватиканський Собор поклав початок новітньому екуменічному руху: «християни почали говорити в атмосфері взаємного розуміння та пошани».
Ще один доповідач Віктор Єленський, Президент Української асоціації релігійної свободи акцентував увагу на реформах, які передбачав Собор: «Революцію, яку здійснив Собор, для дуже багатьох була несподіваною. Курія давно вже не виглядала такою сильною, як вона була у 1962 році. Ані консерватори, ані модерністи не очікували, що Собор затягнеться надовго і передбачали, що він буде лише ставити печатки на уже давно підготовлені рішення».
Учасники конференції мали нагоду поставити запитання, а також поділитися власними думками щодо ІІ Ватиканського собору.
Завершився перший день конференції плідною дискусією щодо нашої готовності осмислити і сприйняти сміливі рішення ІІ Ватиканського Собору. У два наступні дні учасники працюватимуть у секціях: богословській, екуменічно-еклезіологічній та суспільно-історичній.