Мови

 

У Києві обговорили проблеми духовної та світської освіти

2006-12-01 12:00

Йшлося про акредитацію духовних навчальних закладів, шляхи реєстрації загальноосвітніх закладів, створених релігійними організаціями, про підготовку викладачів та методологічне забезпечення. Про це РІСУ повідомила Кришмарел Вікторія, магістр релігієзнавства, член Молодіжна асоціації релігієзнавців.

Оскільки вже затверджено концепцію викладання етики, християнської етики, і навіть вже розіслано програми відповідних курсів та надано про них інформацію у фахових виданнях, як повідомила представник Міністерства освіти Бєскова Наталя Володимирівна, то питання щодо релігійного компоненту вже не просто актуалізуються в українському суспільстві, а потребують вирішення практичних питань, які виникають в зв’язку із введенням зазначених курсів в навчальні програми державних закладів освіти.

Саме для їх обговорення й було зібрано Круглий стіл, на якому були присутні представники як наукової, так і релігійної спільноти різних конфесій, громадські діячі (в тому числі члени МГО «Молодіжна асоціація релігієзнавців») та студентство.

На актуальності зазначеної проблематики й було зосереджено привітання Андрущенка Віктора Петровича, ректора Національного університету ім. М.П. Драгоманова, д. філос. н., академука Академії педагогічних наук України.

Наступні виступи вже стосувалися проблем наповненості курсів, зокрема, особлива увага приділялася «Християнській етиці», питанням викладання. Також дотичною проблемою практично в кожній доповіді поставало питання щодо акредитації духовних навчальних закладів та права релігійних організацій на заснування загальноосвітніх закладів.

Зокрема, о. Євстратій (Зоря), прес-секретар УПЦ КП, кандидат богослов’я особливу увагу звернув на необхідність побудови курсів з будь-якої етики у суто інформаційному вимірі, завдяки чому не порушуватиметься світськість державної освіти в Україні та зберігатиметься релігійна нейтральність та альтернативність. Також він висунув побажання щодо того, що Міністерство освіти має більш активно сприяти зазначених курсів у навчальний процес, адже в цьому зацікавлені як представники релігійних організацій, так і батьки. Адже все це робиться для захисту дітей від деструктивних впливів деяких вимірів сучасного життя.

О. Роман (Небожук), керівник бюро для зв’язків з органами державної влади УГКЦ взагалі розглядає релігійну освіту як елемент демократизації і побудови громадянського суспільства в Україні, спираючись на чисельні юридичні документи. Виділяючи принципи етики (також незалежно від того, яка саме з 3-х запропонованих альтернатив буде обрана), він робить наголос на тому, що основними є саме етичний та історичний компонент у знання, що подаються, поліконфесійність та толерантність. Також о. Роман зупинився на досвіді функціонування 6 загальноосвітніх закладів, які є греко-католицькими, проте засновані приватними особами через складнощі з сучасним станом правового регулювання даного питання. Зокрема ж, особливо багато проблем виникаєз державним дофінансуванням та оподаткуванням.

Бондарчук І. В., директор Державного департаменту у справах релігій, кандидат наук з державного управління, доцент акцентував увагу на тому, що більшість проблем у сфері релігійної освіти пов’язані із відсутністю в минулому загальнодержавного погляду на ці питання, а також на тому, що Закон України «Про освіту» не дозволяє релігійним організаціям відкривати загальноосвітні заклади. Також актуальним постає питання щодо викладачів.

Протоєрей Шувар Є. В., УАПЦ, проректор Вищої богословської академії, кандидат богослов’я особливу увагу приділив акредитації духовних закладів освіти, акцентувавши на тому, що їхні випускники в подальшому мають низку перешкод щодо залучення у повноцінне соціальне та наукове життя, тобто релігійні організації, фактично, позбавляються права використовувати свій інтелектуальний потенціал. Також проблемою є відсутність держстандартів, що призводить до можливостей екстремістських проявів.

Архиєпископ Дмитрій (Рудюк), ректорДуховної академії та семінарії УПЦ КП вважає, що проблеми існують через недостатній діалог між церквою та Міністерством освіти. Наслідком співпраці стала б акредитація духовних закладів освіти, а також узгодження у планах співвідношення духовних та світських дисциплін (з цього року вже введено для слухачів 15 суто гуманітарних дисциплін – таких як екологія, політологія). Також постає питання щодо соціального статусу людей, що вчаться в духовних закладах освіти – зокрема, щодо пільг, які надаються студенству. Також він акцентував увагу на співпраці зі світськими закладами освіти – вузами Чернівців та Острогу (тут відкрито магістратуру зі спеціальності богослов’я на базі обов’язкової світської освіти).

Єпископ Віталій Скомаровський, РКЦ особливо наголошував на тому, що релігійний компонент у школах ні в якому разі не є, та й не може замінити катехизацію, саме тому не є суть важливим, яка саме конфесія. Також необхідно впроваджувати європейський досвід.

Назаркевич Я. І., керівник відділу освіти Всеукраїнського союзу євангельських християн-баптистів виголосив побажання щодо рівності християнської етики та етики, неможливості повного відділення церкви від освіти, адже вони є частиною суспільства. Також знову постало питання стосовно викладачів – навіть якщо це випускники духовних закладів, має існувати критерій, що й забезпечить неможливість прозелітизму. Акцент зроблено на залученні християнства на всіх рівнях – від дитячих садочків до вузів, що має бути законодавчо закріплено.

Протоєрей Андрій Ткачов, співробітник синодального відділу релігійної освіти, катехизації та місіонерства УПЦ основний акцент зробив на тому, що теологія є інтегративною гуманітарною дисципліною, а її слухачі мають «корпоративні знання для внутрішнього вжитку», адже без акредитації це є неможливим, хоча священик має бути грамотним й у світських дисциплінах, тобто можливим є навчання у духовних та світських закладах паралельно.

Закович М.М., заступник завідувача кафедри культурології Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, д. філос. н., професор виділив основні дві проблеми – узгодження змісту курсів та правові аспекти. Це виникає через те, що прийнята комісією Міністерства освіти концепція йде в розбіжності з практикою, в тому числі й через погане методичне забезпечення. Він бачить введення державного стандарту та співпрацю між духовними та світськими закладами освіти.

Мозгова Н. Г., доцент кафедри філософії Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, д. філос. н., професор подала огляд щодо ситуації у співвідношенні релігійної та світської освіти в Україні ХІХ – поч. ХХ ст., щоб показати, що деякі проблеми вже виникали (стосовно взаємовизнання наукових та богословських звань зокрема), тому можливим є звернення до минулого досвіду, про який часто забувається..

Ставицька С. О., доцент Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, наголосила на людському факторі у механізмі впровадження релігійного компоненту в школах, саме тому, на її думку, починати реформи треба з вищої школи, готуючи викладачів, знову вказавши на необхідність навіть для випускників духовних закладів освіти прослухати курси зі світської педагогіки та психологій.

Таким чином, можна говорити, що кругли стіл висвітлив основні проблеми, які постають на даний момент: це питання про акредитацію духовних навчальних закладів, шляхи реєстрації загальноосвітніх закладів, організованих релігійними організаціями, питання щодо підготовки викладачів та методологічного забезпечення. Таким чином, було зроблено висновок, що конституційний принцип відділення церкви від держави і школи від церкви передбачає лише невтручання у справи одна одної, а не відмову від участі у соціальному життя, яке є однаково важливим для всіх учасників процесі.

Учасники Круглого столу розглянули Резолюцію основні пункти якої зводяться до:

1. необхідності внесення змін у чинне законодавство у сфері освіти;
2. розробки та затвердження порядку ліцензіювання та акредитації духовних навчальних закладів та використання ними держстандартів;
3. упорядкування законодавства для рівноправності освітніх закладів незалежно від того, хто є засновником у сфері соціального захисту, фінансово-господарського та матеріально-технічного забезпечення;
4. визначення порядку використання нерухомості релігійними організаціями для ведення наукової та освітньої діяльності (в т. ч. для підготовки богословів).

 

http://www.risu.org.ua/ukr/news/article;13110/