Конференція відбулася в межах однойменних заходів за цієї тематикою, які зараз організовують в Університеті. Ідея належить о. д-ру Михайлові Димиду, безпосередньому і активному учасникові події Революції гідності. Конференція відбулася завдяки спільній праці Філософсько-богословського факультету, Інституту екуменічних студій та Кафедри пасторального богослов'я УКУ. 

Основні теми для обговорення під час конференції:

-      Відповідь людини на поклик Бога через Майдан;

-     У духовному вимірі Майдан щойно починається;

-      Аналіз позитивних і негативних аспектів Майдану задля побудови майбутнього.

Конференція розпочалася з Літургії, яку відслужили у знаковому місці – у капличці, що знаходиться на Алеї Героїв Небесної Сотні.

Троє ключових спікерів зачитали свої доповіді впродовж ранішній сесії. Темою доповіді д-ра Михайла Черенкова було «Богослов’я після Майдану: зрозуміти, змінити. Уявити».  Головна теза доповіді - на Майдані відбулася християнська гуманістична революція, було зреалізоване християнське громадянське суспільство. І українські Церкви мають перед собою велике завдання – розкрити смисли Майдану. Оскільки, «якщо не розкриті досі злочини проти Майдану – це відповідальність ГПУ, то не розкриті смисли Майдану – це відповідальність церков (їх богословів)…», - йдеться у доповіді д-ра Михайла Черенкова.

Отець Петро Жук поділився думками, основаними на його досвіді служіння у наметовому храмі на Майдані. За його словами, Майдан і зокрема наметовий храм стали під час подій Революції гідності місцем єднання християн, де стиралися конфесійні, канонічні відмінності, де християни єдналися задля спільного служіння суспільству через участь у подіях на Майдані. І дерев’яна капличка, котра була згодом побудована на Алеї Героїв Небесної Сотні, основана на досвіді єдності на Майдані, була задумана як екуменічна, де б могли проводити служіння різні українські конфесії. Проте подальші події показують, що цей імпульс єдності після подій Майдану дуже швидко погас. Тисяча років розділення далася взнаки, і християни повернулися до своєї звичної «зони комфорту», тобто до поділу між собою.

Тема доповіді о. д-ра Михайла Димида - «Вірус любові на Майдані». Головним мотивом доповіді о. Михайла було те, що досвід любові, який ми отримали на Майдані, повинен стати для нас насінням, яке має прорости у всьому нашому житті і ми повинні теж його поширювати. І, розповсюджуючи цей «вірус любові», ми не повинні очікувати негайних результатів, а повинні працювати на довгу перспективу.

У післяобідній сесії виступили студенти Ліценціатської програми УКУ зі своїми доповідями.  

Демчук Наталія: «Майдан, як місце пошуку власної автентичності»;

Мільо Томаш: «Майдан, месіанізм та рух "Солідарність»;

Сус Степан: «Майдан і волонтерський рух»;

Хомишин Андрій: «Стратегія теплого океану, втілена в майданівському русі, як продовження традиції ненасильницького опору в ХХ ст.»;

Горгота Мирослав: «Богослов'я визволення і богослов'я Майдану»;

Кобаль Петро: «Майдан як продовження фатімських об'явлень»;

Кулик Богдан: «Майдан як сила зростання у вірі, надії та любові»;

Лесишин Юрій: «Майдан – зустріч із Богом»;

Михальчук Тарас: «Майдан – духовна боротьба добра зі злом»;

Прокопець Роман: «Молитва і Майдан»;

Остапюк Юрій. «Майдан - простір надії».

Тарас Курилець

Фото автора